Skip to main content

The New York Times: Путін не хоче миру – війна стала гарантією його влади

 |  Андрій Миколайчук  | 
Акція з вимогою до РФ припинити війну проти України. Нью-Йорк, США, 2022 рік
Під час акції з вимогою до Росії припинити війну проти України. Нью-Йорк, США, 22 травня 2022 року. Фото: Lerone Pieters / unsplash.com

Попри офіційні заяви Кремля про готовність до переговорів щодо припинення війни в Україні, президент Росії Володимир Путін не має наміру завершувати конфлікт. Це підтверджують численні джерела в Москві, з якими спілкувався російський журналіст Михайло Зигар. За їхніми словами, війна стала для Путіна ключовим механізмом утримання влади, приборкання опозиції та контролю над економікою країни.

Ілюзія мирного врегулювання

Після кількох тижнів складних переговорів та дипломатичних суперечок Сполучені Штати та Україна домовилися про 30-денне припинення вогню. Це рішення відновило військову допомогу та обмін розвідданими між Києвом і Вашингтоном. Однак, попри цей дипломатичний прорив, російський президент використовує ситуацію для реалізації власної стратегії:

  • Послаблення довіри між Україною та США.
  • Використання лояльності Дональда Трампа для покращення відносин з Вашингтоном.
  • Збереження війни як інструменту контролю над Росією.

За словами джерел, наближених до Кремля, Путін не відмовився від планів захоплення Києва. Він сподівається, що нестабільна підтримка США, незначні успіхи на фронті та більші ресурси дадуть йому змогу продовжувати агресію.

Чому Путін не може припинити війну?

Завершення війни несе для Кремля небезпечні наслідки.

1. Ветерани війни – загроза для режиму

Після повернення понад мільйонної армії до Росії серед ветеранів може зрости невдоволення. Високопоставлені військові можуть повторити шлях Євгена Пригожина, який відкрито виступив проти Путіна.

Яскравим сигналом став виступ Артема Жоги, впливового ветерана війни, який розкритикував пропозицію Путіна щодо мінеральної угоди з США. Його заява стала тривожним дзвіночком для Кремля: якщо війна завершиться, ветерани можуть почати відкрито критикувати владу.

2. Війна як економічний фактор

Російська економіка повністю адаптувалася до мобілізаційної моделі. Кремль взяв за основу сталінський принцип:
“Все для фронту, все для перемоги.”

  • Сергій Чемезов, голова державного військово-промислового комплексу «Ростех» і давній соратник Путіна, фактично керує економічною політикою.
  • Державні ресурси спрямовуються на підтримку оборонної промисловості.
  • Заводи, що простоювали до війни, зараз працюють на повну потужність, забезпечуючи робочі місця та підтримку режиму.

Якщо війна закінчиться, ця економічна модель розвалиться, що може призвести до політичної нестабільності.

Подвійна дипломатія Путіна

За словами джерел, Кремль веде дві паралельні дипломатичні гри:

  • З Вашингтоном – перемовини про економічні угоди та покращення відносин без згадки про Україну.
  • З Києвом – демонстрація відкритості до переговорів, але з вимогами, які Україна не може прийняти.

Наприклад, Путін продовжує посилатися на переговори в Стамбулі у 2022 році, де нібито було досягнуто попередніх домовленостей про нейтральний статус України. Проте сьогодні, після трьох років війни, такі умови є категорично неприйнятними для Києва.

Останнім дипломатичним маневром Кремля став місячний режим припинення вогню, ухвалений на саміті в Саудівській Аравії. Однак під час переговорів російська сторона вимагала припинення військової допомоги Україні, що робить довгострокове перемир’я малоймовірним.

Чому це важливо знати?

  • Путін не має наміру завершувати війну. Він використовує її для збереження власної влади та контролю над економікою Росії.
  • Кремль веде дві дипломатичні гри: намагається покращити відносини з США, одночасно посилюючи тиск на Україну.
  • Будь-яке припинення вогню може бути використане Росією для перегрупування військ та нового етапу війни.

Попри оптимізм щодо припинення вогню, Україна та її союзники повинні залишатися пильними: Путін не прагне миру, а лише шукає вигідну для себе ситуацію.