Live Science: Найменший родич людини міг стати здобиччю леопарда 2 мільйони років тому
Вчені виявили в Південній Африці рештки одного з найменших відомих родичів людини, що жив понад 2 мільйони років тому. Новий зразок Paranthropus robustus, жіночої статі, був лише 103 см зросту — навіть менший за знаменитих «хоббітів» з Індонезії та «Люсі» з Ефіопії. Live Science
«Ці особини реконструюються як короткі та кремезні, ще нижчі, ніж сучасні пігмеї», — зазначив провідний автор дослідження Тревіс Пікерінг з Університету Вісконсіна-Медісон.
Нове відкриття в «Колисці людства»
Рештки були знайдені у вапняковій печері Сварткранс, розташованій у знаменитому регіоні Cradle of Humankind — одному з найважливіших місць археологічних розкопок у світі.
Там вчені витягли три з’єднані кістки — тазову, стегнову та великогомілкову, що належать одній молодій особині Paranthropus robustus, позначеній як SWT1/HR-2. Це надзвичайна знахідка, оскільки кістки ніг у представників цього виду зустрічаються вкрай рідко.
Причина смерті: атака леопарда
Аналіз кісток виявив сліди укусів хижака, які відповідають зубам леопарда. Це, за словами дослідників, імовірна причина смерті особини.
«Її маса складала близько 27 кг, що ідеально відповідає перевагам леопардів у виборі здобичі», — йдеться у дослідженні, опублікованому в Journal of Human Evolution.
Цікаво, що леопарди часто чатують у кронах дерев біля входів до печер, де можуть непомітно напасти. Оскільки особина знайдена саме в печері, а також через характерні укуси, вчені вважають, що вона була вбита й затягнута хижаком до свого сховку.
Двонога хода й лазіння по деревах
Хоча P. robustus мав міцний таз, його ноги були відносно тоншими, що, як вважають дослідники, вказує на поєднання двоногої ходи з умінням лазити по деревах — імовірно, для пошуку їжі або втечі від хижаків.
Чому вона була така маленька?
Причини такої низької статури залишаються незрозумілими. Автори відкидають версію про острівний карликовий ріст (insular dwarfism), як у Homo floresiensis — хоббітів з Індонезії.
«Це може бути результатом природної варіації всередині виду, харчування або екологічного тиску», — припускає співавтор дослідження Джейсон Гітон з Університету Алабами в Бірмінгемі.
Попереду — ще більше відкриттів?
На думку Тревіса Пікерінга, рештки решти скелета SWT1/HR-2 можуть бути ще знайдені в Сварткрансі, адже леопарди, як правило, не споживають кістки, а лише м’які тканини.
«Якщо ми маємо рацію, і її дійсно з’їв леопард — є шанс відновити ще більше частин скелета», — сказав Пікерінг.
Чому це важливо знати
Ця знахідка не лише розширює наше уявлення про фізичну будову давніх гомінінів, а й відкриває нові питання про їхню екологію, поведінку та адаптацію до небезпечного довкілля. Життя невисоких, але кремезних особин Paranthropus robustus проходило в умовах, де виживання залежало від здатності швидко пересуватись, лазити по деревах і уникати хижаків.
Це також нагадує, що еволюція людини — не лінійна історія, а складна мозаїка взаємодії між тілобудовою, середовищем і хижаками.
