Skip to main content

Чому Захід переоцінює силу диктатур: уроки України та Ірану

Foreign Policy опублікував аналіз Метью Кроніга з Atlantic Council про системні слабкості автократій, які проявили Росія та Іран у своїх військових кампаніях. За даними видання, західні аналітики систематично переоцінюють військову міць диктатур через ігнорування їхніх структурних проблем: корупції, страху перед власним народом та нездатності будувати довірчі альянси. Досвід України спростував прогнози про падіння Києва за 72 години — після 3,5 років війни Росія втратила понад 1 мільйон військових, що змушує експертів переглянути оцінки китайської загрози Тайваню.

 |  Андрій Миколайчук  | 
Графічне зображення Путіна
Авторська ілюстративна генерація за допомогою Midjourney

Що показав досвід України, Ірану та Китаю?

Автократії мають системні слабкості, які західні аналітики постійно недооцінюють — від корупції в армії до «синдрому підтакувачів» в ухваленні рішень.

Чому Путін прорахувався із масштабним вторгненням?

Оточення диктатора говорило йому те, що він хотів почути, що призвело до катастрофічної недооцінки опору України та провалу «бліцкригу».

Як це впливає на оцінку загрози від Китаю?

Експерти Foreign Policy та американського аналітичного центру Атлантична рада (Atlantic Council) закликають переглянути прогнози про неминучу перемогу КНР у конфлікті за Тайвань.

Які системні вади мають автократії?

Дослідження 2500 років історії показує п’ять ключових слабкостей диктатур у військових конфліктах.

  • По-перше, диктатори погано інформовані в ухваленні рішень через оточення «підтакувачів».
  • По-друге, політичне втручання та корупція підривають бойову ефективність армій.
  • По-третє, офіцери в диктатурах не мають автономії для ухвалення рішень на полі бою.
  • По-четверте, агресивні диктатори провокують створення потужних коаліцій проти себе.
  • По-п’яте, автократи більше бояться власного народу, ніж зовнішніх ворогів.

Як Путін прорахувався з Україною?

Прогнози американської розвідки в лютому 2022 року передбачали легку перемогу Росії над Україною. Адміністрація Байдена спочатку планувала евакуацію президента Зеленського, що призвело до його знаменитої фрази:

«Мені потрібні боєприпаси, а не евакуація».

Філіп Девіс з Brunel Centre for Intelligence and Security Studies пояснює, що аналітики підраховували танки та літаки, але не враховували готовність і вміння їх використовувати.

Телевізійна демонстрація того, як російські чиновники один за одним радили Путіну вторгнутися, показала системну підлабузливість. Результатом стала хибна військова стратегія «бліцкригу» на Київ, заснована на ілюзіях про швидке падіння опору України.

Часті запитання

Чому загинуло стільки російських генералів?

Через відсутність ініціативи офіцери чекали наказів згори, що змусило Путіна відправляти генералів на передову, де вбито понад 10 високопоставлених офіцерів РФ.

Як корупція вплинула на хід війни?

Клептократична економіка Росії та системна корупція призвели до масових провалів у постачанні та логістиці армії РФ.

Що показав досвід Ірану?

Аналітики прогнозували катастрофічні наслідки удару по ядерній програмі Ірану. Колін Кал, колишній високопосадовець Пентагону, писав у 2012 році про «брудну та надзвичайно жорстоку війну зі значними втратами». Однак військова відповідь Ірану виявилася скомпрометованою автократичними вадами.

Погане планування призвело до того, що начебто захищені ядерні об’єкти мали вентиляційні шахти — потенційні входи для американських бункерних бомб. Страх аятоли Хаменеї перед падінням режиму змусив його шукати деескалації замість регіональної війни. Коли Тегерану найбільше потрібна була підтримка, союзники в Москві та Пекіні «не з’явилися».

Чи переоцінюємо ми загрозу від Китаю?

Defense One, посилаючись на дослідження Конгресу США, попереджає що Америка «може програти війну з Китаєм». Аналітик Бонні Глейзер заявила Times, що всі симуляції конфлікту до 2030 року завершуються поразкою США. Однак ці прогнози викликають застереження в контексті ігнорування автократичних слабкостей КНР.

Бажання Сі Цзіньпіна відновити державний контроль уже вбило успішну економічну модель Китаю. Агресивна зовнішня політика призвела до контрбалансування — навіть ЄС оголосив Пекін «системним суперником» у 2019 році.

Часті запитання

На що Китай витрачає більше — на армію чи репресії? Сі Цзіньпін витрачає більше грошей на внутрішні репресії, ніж на військові потреби, що показує пріоритети режиму.

Як ідеологія впливає на армію КНР?

Введення представників Компартії Китаю та ідеологічна обробка у військових підрозділах забирають час від тренувань та навчань.

Які проблеми має ядерна програма Китаю?

Теорія ядерного стримування диктує інвестиції в підводні човни як найбільш захищені носії. Натомість Китай пріоритизує наземні ракети в стаціонарних шахтах, уразливих для першого удару противника. Це не має сенсу з військової точки зору, але відповідає передбачуваній перевазі диктаторів — контролю над ефективністю.

Диктатори більше контролюють боєголовки в централізованих сховищах та наземні ракети на власній території. Вони не довіряють молодим морякам з ядерною зброєю в морі. Поки США обговорюють ліквідацію наземної частини ядерної тріади на користь підводних човнів, диктатори як Сі та Путін завжди ставили контрольовані наземні ракети в центр своїх ядерних сил.

Як корупція підриває армію Китаю?

Корупція у військових закупівлях КНР досягла такого масштабу, що Сі Цзіньпін провів масштабну чистку офіцерів ракетних військ через сумніви в надійності ракетного арсеналу. Історія повторюється: під час Культурної революції Мао у 1968 році натовп вбив провідного ракетного інженера Китаю — яскравий приклад того, як автократична система руйнує власний військовий потенціал.

Чому це важливо знати

Міфи про «неперемож­ність» автократій коштують дорого. Через переоцінку російської армії Захід упустив шанс допомогти Україні розгромити агресора влітку 2022 року, обмежившись оборонною допомогою. Тепер критично важливо не повторити цю помилку з Китаєм — від реалістичної оцінки військової потуги КНР залежить доля Тайваню та всієї системи стримування в Індо-Тихоокеанському регіоні.