Чому Київ міцно стоїть після трьох років масштабної війни?

Децентралізація 2014 року створила 1469 громад з широкими повноваженнями, які взяли на себе функції держави — від прихистку переселенців до медичного забезпечення фронту.

Скільки українців залучені до місцевого опору?

За даними дослідників з University of Colorado та Central European University, мільйони громадян через батьківські комітети, молодіжні організації та волонтерські мережі забезпечують функціонування країни.

Що виявили міжнародні дослідники?

Журнал Post-Soviet Affairs опублікував 5 досліджень про те, як громади з вищою явкою виборців витрачають більше на соціальні послуги та допомогу переселенцям.

Які конкретні приклади стійкості?

У Дніпрі батьківський комітет почав виготовляти свічки для армії, у Києві молодіжні активісти облаштували пункти обігріву, у Львові лікарка координує постачання медикаментів на фронт.

Чому це важливо для інших країн?

Професорка Сара Вілсон Сохей з CU Boulder стверджує:

«Україна — приклад того, як сильне суспільство може врятувати державу в кризові часи».

Що саме врятувало Україну від колапсу?

Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 році, західні аналітики прогнозували падіння Києва за кілька днів. Три роки по тому тримільйонна столиця України не просто вистояла — вона живе: працюють кінотеатри, кав’ярні, концертні зали. Дослідження професорки Сари Вілсон Сохей з University of Colorado at Boulder та доцентки Інни Мельниковської з Central European University у Відні розкрило несподіваний механізм стійкості: децентралізація 2014 року, яка передала владу 1469 місцевим громадам, створила унікальну систему виживання.

Україна існує, наголошує Мельниковська, яка виросла в 30-тисячному Чорткові на заході України. І зазначає: «У Києві та інших містах ви можете піти в кіно, на концерт, випити каву в улюбленій кав’ярні. Ми намагалися зрозуміти парадокс: як суспільство не просто виживає, а продовжує нормально функціонувати під час війни».

Як працює українська модель стійкості?

П’ять досліджень у спеціальному випуску журналу Post-Soviet Affairs простежують витоки опору до серії реформ децентралізації, що почалися в 2014 році, коли Росія окупувала Крим. Ці зміни перемістили владу від національного уряду до місцевих муніципалітетів по всій країні, створивши унікальну систему самоврядування.

Дослідження Софі Шмеїнг з University of Greifswald виявило конкретні приклади трансформації громадських організацій:

• У Дніпрі батьківська група, створена для покращення шкіл, почала виготовляти свічки для армії
• У Києві молодіжні активісти партисипативного бюджетування облаштували пункти обігріву взимку
• У Львові лікарка поєднує медичну практику з координацією постачання медикаментів на фронт

Часті запитання

Чи впливає активність виборців на допомогу переселенцям?

Так, дослідження Сохей показало: громади з вищою явкою виборців витрачають більше коштів на соціальні послуги, житло для переселенців та підтримку вразливих груп.

Які повноваження отримали громади?

1469 громад отримали широкі права самостійно визначати бюджети, у деяких випадках громадяни безпосередньо голосують за пріоритети витрат через партисипативне бюджетування.

Скільки людей залучено до місцевого опору?

Мільйони українців через місцеві організації забезпечують функціонування країни в умовах війни. Професорка Сохей наводить приклад лікарки зі Львова, яка вдень практикує медицину та викладає в університеті, а у вільний час керує волонтерською групою для збору медичних товарів для фронту.

«Є справжня втома від необхідності робити це постійно, — зазначає Сохей. — Але коли надходять запити і потрібно більше людей, вони звертаються до родин і друзів, і досі можуть зібрати багато волонтерів».

Ці історії типові для України, їхнє коріння сягає задовго до початку війни. Реформи 2014 року створили систему, де громадяни отримали реальний вплив на місцеву політику через участь у бюджетних рішеннях та виборах.

Які уроки для демократій світу?

«Україна стала несподіваним підручником виживання для світу», — стверджує професорка Сохей. «Головний урок — стійкість: ми бачимо, як країна досягає неможливого в катастрофічних умовах».

Дослідження доводить: коли громади отримують реальну владу вирішувати власні проблеми, вони стають запобіжником проти колапсу держави.

Доцентка Мельниковська формулює парадоксальний висновок:

«Українська криза несподівано дає надію країнам зі слабкими інститутами. Виявляється, коли державна машина дає збій, організоване суспільство може взяти на себе її функції. Але є застереження — така стійкість не безкінечна. Суспільство втомлюється, ресурси вичерпуються. Україна тримається вже понад три роки масштабної війни, але без зовнішньої підтримки цей механізм зламається».

Часті запитання

Чи є ризики в українській моделі?

Дослідження Марини Рабінович з The Arctic University of Norway виявило, що деякі громади запровадили системи воєнного стану, які ризикують підірвати місцеве самоврядування.

Чи може модель працювати без зовнішньої підтримки?

Ні, дослідники попереджають:

«Суспільство може втомитися, деякі ресурси вичерпуються. Ця стійкість була довготривалою, але вона не безкінечна».

Як малі міста модернізуються під час війни?

Парадокс війни: 30-тисячний Чортків на заході України використовує світову увагу до конфлікту як інвестиційний магніт. Мельниковська щодня переглядає фейсбучну сторінку мера рідного міста, спостерігаючи за трансформацією: міжнародні гранти йдуть на заміну радянських водогонів, модернізацію енергомереж, будівництво укриттів із Wi-Fi та системами очищення повітря.

«Війна стала каталізатором змін, про які раніше тільки мріяли, — пояснює дослідниця. — Маленькі міста роблять стрибок через епохи — від радянської інфраструктури одразу до smart city. Вони готуються до повернення мільйонів біженців, але також будують нову Україну».

Секрет такої мобілізації криється в реформі 2014 року.

«Децентралізація зробила кожного співвласником держави, — формулює Мельниковська. — Коли люди відчули, що їхній голос впливає на бюджет громади, вони почали боротися за країну як за власний дім. Це не абстрактний патріотизм — це захист конкретних шкіл, лікарень, вулиць, які вони самі обирали й будували».

Чому це важливо знати

Українська формула виживання переписує підручники з державного управління. Коли центральна влада слабшає під ударами кризи, мережа з 1469 громад бере на себе функції держави — від оборони до соціального захисту. Цей феномен вже вивчають University of Colorado, Central European University та RAND Corporation як модель «розподіленої стійкості» для захисту демократій.

Практичне застосування вже почалося: муніципалітети Фінляндії копіюють українську систему партисипативного бюджетування, де громадяни прямо голосують за розподіл коштів. Польща створює резервні центри ухвалення рішень у регіонах за українським зразком. Балтійські країни вивчають, як батьківські комітети та молодіжні організації можуть стати паралельною системою кризового реагування.

«Україна довела: демократія виживає не завдяки урядам, а завдяки людям, які відчувають владу над власним життям», — резюмують дослідники. Їхня рекомендація для Заходу радикальна: передати реальні бюджети та повноваження на місця до того, як прийде криза.