«Президент ШІ» чи президент хаосу?

З першого дня другого терміну Дональд Трамп зробив розвиток штучного інтелекту одним із головних пріоритетів своєї адміністрації. Він зібрав топових гравців галузі, включно із Семом Альтманом з OpenAI, у Залі Рузвельта Білого дому, щоб оголосити про Ініціативу ШІ-інфраструктури (AI Infrastructure Initiative) — проєкт на півтрильйона доларів.

Далі були накази щодо розвитку ядерної енергетики для потреб ШІ, президентський «Саміт ШІ та енергетики», поїздки з експортом AI-чипів до Саудівської Аравії та ОАЕ. Трамп навіть спробував у рамках свого масштабного законопроєкту «Один великий красивий закон» (One Big Beautiful Bill) заборонити штатам регулювати ШІ протягом 10 років — але ця ініціатива провалилася в Сенаті з рахунком 99:1.

Збоку може здатися, що Трамп справді «розуміє» технологію. Сем Альтман у подкасті Hard Fork навіть сказав, що президент «дійсно це розуміє» (“really gets it”), і що дозволи на дата-центри та нові енергетичні проєкти стали «простішими, ніж будь-коли раніше», дякуючи адміністрації Трампа.

Чому tech-гіганти просять про «гальма»

Але, як зауважує Бгаскар Чакраворті, декан Школи права та дипломатії Флетчера при Університеті Тафтса, Трамп не розуміє головного: інновації потребують регуляторних «рейок». Попри риторику про дерегуляційне прискорення, технологічні гіганти — Amazon, Google, Microsoft — сьогодні самі просять більше регулювання. Чому? Бо саме єдині, прозорі стандарти дають упевненість користувачам і компаніям, що технологія розвивається безпечним і відповідальним шляхом.

Чакраворті наводить кілька ключових аргументів:

Регуляція сприяє довірі, яка критично важлива на цьому етапі розвитку ШІ. За даними опитування YouGov, «більшість американців, незалежно від політичної приналежності, стурбовані технологією» — особливо щодо дезінформації, конфіденційності, етичних питань та упередженості. Через це вони виступають за певний ступінь регулювання. Без довіри — немає масового впровадження, отже, зменшуються прибутки від стратосферичних інвестицій.

Єдині стандарти знижують витрати на відповідність. Якщо кожен штат встановлює свої правила, компаніям доводиться розробляти кілька юридичних рамок одночасно. Це уповільнює ринок. Натомість федеральне регулювання створює рівне «ігрове поле» для чесної конкуренції.

Встановлення базових вимог до якості даних, документації моделей та оцінки ризиків не пригнічує розвиток. Навпаки — створює безпечніше середовище для експериментів, що є критично важливим для інновацій.

Інтероперабельність, забезпечена єдиними правилами, прискорює впровадження нових застосувань, як це було під час попередніх хвиль цифрових трансформацій.

Між риторикою та реальністю

Таким чином, позиція Трампа — «вільний ринок без гальм» — виявляється не таким уже прогресивним курсом, як здається. Його спроба заблокувати будь-яке регулювання суперечить інтересам самих компаній, які прагнуть зрозумілих і стабільних умов для розвитку ШІ.

Альтман, попри свої заяви про підтримку Трампа, у діях демонструє інше розуміння. Співзасновник OpenAI у 2015 році, колишній президент Y Combinator та досвідчений інвестор, він виступає за «відповідальне новаторство». Альтман брав участь у слуханнях у Сенаті щодо нагляду за ШІ та виступає за глобальні правила гри. Його визнання ролі державної інфраструктури — це не відмова від державного втручання, а визнання того, що держава має важливу роль у формуванні екосистеми ШІ.

На думку Чакраворті, Трамп помилково трактує відсутність обмежень як ключ до прогресу, тоді як справжня інновація потребує балансу між свободою і захистом. Без систем довіри, правової визначеності та регуляторної зрілості індустрія ШІ може опинитися в пастці дезінформації, втрати громадського схвалення та міжнародної ізоляції.

Чому це важливо знати

Україна вже сьогодні активно використовує технології штучного інтелекту на фронті, в розвідці та обороні. Тому глобальні рішення щодо правил гри у сфері ШІ мають пряме значення для нашої безпеки, співпраці із західними партнерами та інтеграції в інноваційний простір.

Якщо США, найбільший центр ШІ-розробок, обирають курс на дерегуляційний хаос, це може ускладнити спільні ініціативи, зменшити доступ до стандартів, а також послабити відповідальність технологічних компаній. Водночас дискусія, яку підняв Чакраворті, вказує на необхідність балансувати між швидкістю та безпечністю розвитку, що особливо важливо для країн, які перебувають у стані війни.