Skip to main content

Наука досі не знає, чому існує свідомість — нове дослідження це підтвердило

У статті The Conversation професор філософії Тім Бейн (Tim Bayne) з університету Монаш аналізує результати нового масштабного дослідження, щойно опублікованого в журналі Nature.

 |  Андрій Миколайчук  | 
Наука досі не знає, чому існує свідомість — нове дослідження це підтвердило
Випробування теорій свідомості. Авторська ілюстраційна генерація за допомогою Midjourney

Його суть — випробування двох найвідоміших сучасних теорій свідомості у форматі «adversarial collaboration». Головний висновок: наука й досі не має відповіді на запитання, чому взагалі існує свідомість, пише sciencealert.com.

Досі без остаточної відповіді

У 2022 році британський нейронауковець Аніл Сет (Anil Seth) і Тім Бейн опублікували огляд, у якому класифікували 22 наукові теорії свідомості, засновані на біології мозку. А вже у 2024-му американський публічний інтелектуал Роберт Кун (Robert Kuhn) склав значно ширший перелік — понад 200 підходів. Це свідчить про розмаїття моделей і відсутність консенсусу в самій науковій спільноті.

Щоби зрушити з мертвої точки, дослідницький альянс Cogitate Consortium започаткував перше в історії нейронауки тестування конкуруючих теорій свідомості — з чіткими передбаченнями, загальним дизайном експериментів і незалежними лабораторіями.

У фокусі — дві «великі» теорії

Дослідження було присвячене двом із так званої «великої четвірки» теорій свідомості:

  • Теорія глобального нейронного робочого простору (Global Neuronal Workspace Theory, GNWT);
  • Теорія інтегрованої інформації (Integrated Information Theory, IIT).

Обидві моделі пов’язують виникнення свідомості з конкретними процесами нейронної активності. GNWT передбачає, що свідоме сприйняття супроводжується нейронним спалахом (neural ignition) у префронтальній корі, причому цей ефект має з’являтись як на початку, так і в кінці стимулу.

Натомість IIT стверджує, що свідомість виникає внаслідок стійкої синхронізації (sustained synchronization) активності у задній корі головного мозку, яка включає тім’яну, потиличну та скроневу ділянки (parietal, occipital, temporal lobes).

Що саме перевіряли дослідники

Учасники проєкту — як прибічники обох теорій, так і незалежні науковці — узгодили перелік передбачень, що можна перевірити емпірично. Серед них:

  • Для IIT: свідоме сприйняття має супроводжуватись синхронною активністю в задній корі мозку.
  • Для GNWT: має спостерігатись нейронний спалах на початку й наприкінці стимулу, а також бути можливість розпізнати вміст свідомості за активністю у префронтальній корі.

Ці гіпотези тестувались у кількох лабораторіях по всьому світу, які не були заангажовані щодо результату.

Результати експериментів: без переможця

Отримані результати не підтвердили жодну з теорій повністю:

  • Для IIT не було виявлено стійкої синхронізації сигналів у задній корі — ключовий механізм цієї теорії не знайшов емпіричної підтримки.
  • Для GNWT: хоч деякі дані свідчили про можливість дешифрування змісту свідомості за префронтальною активністю, нейронний спалах не зафіксували на старті стимулу.

Це означає, що жодна з теорій не пройшла тестування без зауважень. Але головне — вперше вдалося досягти міжтеоретичної згоди щодо умов експерименту.

Перемога наукового методу

Попри те, що дослідження не підтвердило жодної теорії, воно стало проривом для науки. Адже воно:

  1. Запровадило нейтральний протокол тестування — замість «підтвердження власної гіпотези»;
  2. Створило модель перевірки передбачень, погоджену між суперницькими школами;
  3. Продемонструвало, що навіть фундаментальні теорії можна перевіряти емпірично, за єдиною процедурою.

Це відповідає пораді психолога Данієля Канемана (Daniel Kahneman), який ще на старті проєкту попередив: навіть переконливі дані не змусять науковців змінити думку. І все ж такі дослідження — єдиний шлях до справжнього прогресу.

Впевненість попри суперечності

Як зазначає Бейн, впертість прибічників окремих теорій не обов’язково шкодить науці. Навпаки: якщо система допускає самокорекцію, конкуренція парадигм сприяє еволюції знань. Це своєрідна адаптивна функція науки, яка дозволяє зберігати різноманітність поглядів у пошуках майбутньої синтези.

Наразі не ясно, чи вистачить науці нинішніх методів для вирішення проблеми свідомості — чи потрібна буде радикальна концептуальна революція. Але відомо одне: наступний прорив буде можливим лише в умовах такої ж відкритої й методично чесної співпраці.


Чому це важливо знати

Проблема свідомості — не лише філософська. Вона визначає, що таке досвід, як виникає усвідомлення, і де проходить межа між людиною й машинним інтелектом. Нове дослідження не дало відповіді, але вказало шлях: замість змагання ідей — чесне порівняння тестованих передбачень (predictions), сформульованих на основі конкуруючих теорій.

Модель співпраці між прибічниками конкуруючих теорій може стати ефективним інструментом і для інших сфер — зокрема там, де глибокі концептуальні розбіжності блокують колективні дії.