Чому штучний інтелект не замінить журналіста: експеримент Financial Times
Financial Times публікує досвід колумністки Рани Форугар, яка провела експеримент із використанням штучного інтелекту для написання книжки. Її висновок однозначний: AI не здатен відтворити людський досвід, інтуїцію та відчуття реального світу, які формують якісну журналістику та літературу.
Експеримент із ChatGPT
Форугар, яка визнає себе консервативною щодо нових технологій, вирішила перевірити можливості ChatGPT Plus під тиском дедлайну нової книжки. Вона поставила собі питання: чи можна делегувати машині написання тексту і чи помітять це читачі?
Короткі відповіді — ні, не можна, і так, безумовно помітять.
Для експерименту журналістка надала моделі власні публікації за 33 роки, детальний план книжки з примітками, записи інтерв’ю та ретельно відібрані джерела. ChatGPT витратив 48 годин на створення першого розділу.
«Я отримала щось на кшталт «музової» версії себе — відносно точну, але геть позбавлену натхнення», — описує вона результат.
Сильні та слабкі сторони AI
Експеримент виявив цікаві особливості роботи штучного інтелекту.
По-перше, модель виявилася підлабузливою — коли Форугар була в ентузіазмі, AI навіть намагався жартувати в її стилі. Коли ж вона повідомила, що «звільняє» його як співавтора, модель стала пласкою та, як здалося журналістці, навіть засмученою.
ChatGPT продемонстрував корисність у певних завданнях. Він добре справляється з узагальненням інформації — наприклад, може швидко підготувати огляд десяти найважливіших наукових праць з теми або проаналізувати патерни в даних. Модель дала змістовні відповіді на питання про подібності між конфліктами великих держав XIX століття та сучасним протистоянням США, Китаю й Росії.
Однак, коли Форугар почала перевіряти джерела, вона зрозуміла, скільки втрачається без читання оригіналів. Година з книжкою Пітера Гопкірка «Велика гра: боротьба за імперію в Центральній Азії» дає набагато глибше розуміння теми, ніж дні роботи з ChatGPT.
Дослідження MIT: втрата оригінальності
Спостереження Форугар підтверджує дослідження MIT, яке вивчало роботу 54 письменників — самостійно, з пошуковими системами та з AI. Тексти, створені за допомогою великих мовних моделей, виявилися не лише одноманітнішими — вони містили менше оригінальних думок і навіть не залишалися в пам’яті власних авторів.
Вражає статистика: 83% користувачів AI не змогли процитувати власні тексти після написання. Нейросканування показало, що письменники, які працювали лише з власними думками, демонстрували вищу активність у різних частинах мозку. Ті, хто користувався пошуком, мали меншу активність, а користувачі AI — найменшу.
Відчутий досвід проти алгоритмів
Найцікавіший висновок експерименту Форугар стосується неможливості AI передати атмосферу репортажу з місця подій. Навіть маючи години детальних записів інтерв’ю, модель не розуміла, які моменти справді важливі — ті, що розкривають внутрішній світ співрозмовника або резонують із загальним наративом.
Як знає кожен досвідчений автор, найкращий матеріал часто приходить із несподіваного моменту — коли і як людина відводить погляд під час запитання, або звучання її сміху.
«Такі моменти не піддаються розпізнаванню патернів. Але саме вони роблять нон-фікшн видатним. Вони — частина нашого відчутого досвіду в реальному світі», — підсумовує Форугар.
Чому це важливо знати
Для України цей досвід має особливе значення. В умовах війни, коли правду намагаються підмінити автоматизованою пропагандою та масовими фейками, людський фактор у журналістиці залишається критично важливим. AI може допомогти в обробці великих масивів даних і швидкому аналізі інформації, але не замінить людське розуміння контексту, моральну відповідальність і здатність розпізнавати маніпуляції.
Українським журналістам і авторам варто використовувати штучний інтелект як допоміжний інструмент, зберігаючи при цьому власний голос, критичне мислення та присутність у тексті. Саме людська перспектива, досвід і емпатія роблять журналістику потужною зброєю проти дезінформації — того, чого ніколи не зможе досягти жодний алгоритм.