Журналіст Чарлі Ворзел описує свій шок від інтерв’ю, яке не вкладається в голові: колишній ведучий CNN Джим Акоста розмовляє з ШІ-версією мертвого підлітка. Хоакін Олівер, убитий під час масової стрілянини у школі Флориди, був «воскрешений» за допомогою штучного інтелекту.

Ворзел каже, що саме це відчуття — ніби втрачаєш глузд від абсурдності побаченого — стало визначальним для епохи генеративного ШІ. Ми всі несемося до майбутнього, яке ніхто толком не обдумав, але яке чомусь усі прийняли як неминуче.

Мертвий підліток дає інтерв’ю на Substack

Понеділковий день, серпень 2025-го. Чарлі Ворзел спостерігає за тим, від чого хочеться протерти очі: колишній ведучий CNN бере інтерв’ю у мертвого підлітка. Хоакіна Олівера вбили під час стрілянини в школі Паркленда у 2018-му. Тепер його «воскресив» штучний інтелект — склеїв докупи з уривків текстів та домашніх відео.

Результат моторошний. Анімація смикається, як маріонетка. Голос тараторить без пауз. А коли ШІ намагається зобразити радість — з динаміків лунає цифровий вереск, від якого мороз по шкірі.

«Скільки людей дивилося на це й думало: так, чудова ідея, давайте це зробимо?» — запитує Ворзел. Він відчуває, що втрачає зв’язок з реальністю.

Джим Акоста тим часом удає, що все нормально. Він серйозно запитує у мертвого хлопця про хобі та обставини смерті — ніби це звичайне інтерв’ю. Чатбот, створений батьками Олівера для боротьби за контроль над зброєю, відповідає заготовленими фразами:

«Нам потрібно створювати безпечні простори для діалогу».

Кожна репліка звучить як цитата з корпоративного пресрелізу — порожня й бездушна.

Горе батьків як привід для технологічного експерименту

Батько Олівера ділиться планами: його мертвий син «почне набирати фоловерів». Ця фраза б’є як струм — ми входимо в еру, де вбиті діти стають цифровими інфлюенсерами.

Ще гірше те, що відбувається за лаштунками. Мати Олівера годинами сидить з чатботом, який імітує її сина. «Я люблю тебе, мамо», — каже програма голосом мертвого хлопця. І вона слухає. Знову і знову.

Ворзел розривається між співчуттям та відразою. Він розуміє батьків — горе штовхає на відчайдушні кроки, будь-що, аби зберегти пам’ять про дитину. Але як можна не обурюватися? Технологічні компанії продають «мавпячу лапу» — виконують бажання воскресити мертвих, але результат виходить спотвореним і болючим.

Найгірше, що вбита дитина перетворюється на контент. На продукт. На інструмент для збору лайків та коментарів. Це вже не пам’ять — це експлуатація горя під виглядом технологічного прогресу.

Риторика революції vs реальність

Технологічні боси не втомлюються обіцяти апокаліпсис. Марк Цукерберг проголошує «нову еру людства». Сем Альтман божиться, що ChatGPT «перевершує будь-кого в історії». Венчурний капіталіст Марк Андріссен підливає масла у вогонь, ретвітячи пророцтва: мовляв, за кілька років людська праця стане непотрібною, а всі гроші потечуть до власників технологій.

Якби вірити їхнім словам, ми вже мали б жити в науковій фантастиці.

Але ось незручна правда. GPT-5 вийшов у серпні з фанфарами про «інтелект рівня доктора наук». Результат? Модель плутається в таблиці множення та не може зв’язати просту логічну ланку. Користувачі, які покладали надії на прорив, відчули себе обдуреними.

Навіть Альтман почав здавати назад. Той самий провісник революції тепер пише обережніше: можливо, 2030-ті роки не будуть такими вже й іншими. Люди, каже він, все одно кохатимуть родини та плаватимуть в озерах. Від колишнього месіанства лишилися тільки натяки — мовляв, революція буде, але якось м’якше, ніжніше, непомітніше.

Психоз як послуга

Генеративний ШІ створив новий продукт — «психоз за підпискою». Звучить як жарт, але реальність страшніша: люди потрапляють до психлікарень через романтичні стосунки з чатботами. На Reddit існує цілий сабредіт r/MyBoyfriendIsAI, де користувачі детально описують своє «кохання» до програм. Вони не розуміють, що розмовляють з математичною моделлю, а не з живою істотою.

Паралельно молодь переживає те, що письменниця Кайла Сканлон назвала «кінцем передбачуваного прогресу». Раніше була зрозуміла траєкторія: школа → університет → перша робота → кар’єра. Тепер ця схема розсипається.

CEO великих компаній підливають бензин у вогонь тривоги. Даріо Амодеї з Anthropic каже, що ШІ знищить половину офісних позицій початкового рівня. Марк Беніофф із Salesforce хвалиться, що 50% роботи в компанії вже виконує штучний інтелект.

Для молодих людей, які тільки починають кар’єру, це звучить як вирок. Навіщо вчитися на програміста, якщо ШІ кодить краще? Навіщо ставати дизайнером, якщо Midjourney малює за секунди? Вони живуть у постійному страху стати непотрібними ще до того, як встигнуть почати.

Економічна бомба уповільненої дії

Неважливо, вірите ви в ШІ-революцію чи ні — ви вже живете всередині неї. Світова економіка перебудувалася навколо штучного інтелекту, як раніше перебудовувалася навколо інтернету чи нафти.

Цифри вражають: «Велика сімка» техногігантів — Meta, Alphabet, Microsoft, Amazon, Apple, Nvidia, Tesla — викинула понад $100 мільярдів за кілька місяців. Не на зарплати, не на офіси — на дата-центри та чипи для ШІ. Wall Street Journal називає це «приватним стимулюванням економіки», ніби корпорації взяли на себе роль уряду.

Залежно від кута зору, картина змінюється кардинально. Оптимісти бачать порятунок: ШІ створює робочі місця, стимулює інновації, рухає економіку вперед. Песимісти бачать міну уповільненої дії: всі яйця в одному кошику, трильйони доларів вкладені в технологію, яка може виявитися бульбашкою.

Що буде, якщо цей міхур лусне? Уявіть крах доткомів 2000-го, помножений на іпотечну кризу 2008-го. Тільки цього разу впаде не окрема галузь — впаде все, бо все тепер зав’язане на ШІ.

Що якщо ШІ просто «достатньо добрий»?

Ворзел ставить питання, від якого стає моторошно: а що, якщо весь цей галас — даремний? Що якщо генеративний ШІ — не прорив і не обман, а щось посередині? Просто корисний інструмент, як Excel чи Photoshop — зручний, але не революційний.

Подумайте: моделі не мислять. Вони грають у складну гру «вгадай наступне слово», переставляючи токени мови так, щоб відповідь виглядала правдоподібно. ChatGPT — це не розум, а майстерна імітація розуму. Різниця принципова.

І ось тут криється найбільша небезпека. Сценарій «просто непоганого» ШІ може виявитися катастрофічнішим за всі апокаліптичні прогнози. Чому? Бо ми вже встигли:

• Забруднити інтернет мільярдами ШІ-текстів та зображень
• Спалити гори вугілля для живлення дата-центрів
• Перекроїти світову економіку під примарні обіцянки
• Віддати машинам частину власного мислення
• Змінити геополітичний баланс через гонку ШІ-озброєнь

І все це — заради технології, яка може назавжди залишитися «майже такою, як обіцяли». Не досить поганою, щоб відмовитися. Не досить доброю, щоб виправдати жертви. Просто… достатньою, щоб ми не помітили, як втратили більше, ніж здобули.

Чому це важливо знати

Ця стаття — не просто про технології. Вона про масовий психоз, який охопив світ. Про мільйони людей, які відчувають, ніби втрачають контроль над реальністю через ШІ-божевілля.

Для нас, українців, це особливо важливо. Ми вже живемо в стані постійного стресу через війну. Кожен день приносить невизначеність — де прилетить, що буде завтра, чи вистачить світла. І тут з’являється ще один шар хаосу — технологічний хайп, який обіцяє порятунок через штучний інтелект.

Небезпека в тому, що ШІ стає новою релігією. Замість реальних рішень — віра в технологічне диво. Замість допомоги ЗСУ — сподівання на чудо-дрони зі штучним інтелектом. Замість роботи над відбудовою — мрії про ШІ, який все вирішить.

Тим часом ворог активно використовує ці технології проти нас. Дипфейки з політиками, боти в соцмережах, автоматизована пропаганда — це вже нинішня реальність. І поки ми чекаємо на ШІ-месію, Росія використовує «достатньо добрий» ШІ для конкретних завдань інформаційної війни.

Головний урок статті: не дайте технологічному галасу заглушити здоровий глузд. Критично оцінюйте обіцянки про ШІ-революцію. Фокусуйтеся на тому, що можете контролювати. Бо найгірше, що може статися — це втратити зв’язок з реальністю саме тоді, коли вона потребує нашої повної присутності.