У новому дослідженні команда під керівництвом Філіпа Мартіна Вайдера (Philippe Martin Wyder) та Хода Ліпсона (Hod Lipson) з Колумбійського університету представила прототип машини, яка може фізично змінювати свою анатомію, додаючи нові частини з навколишнього середовища або від інших роботів. Цей підхід надихається біологічною еволюцією.

«Справжня автономія означає, що роботи повинні не лише самостійно мислити, але й фізично підтримувати себе», — пояснив Вайдер. — «Так само як природа поглинає та інтегрує ресурси, ці роботи ростуть, адаптуються та ремонтують себе за допомогою матеріалів зі свого середовища або від інших роботів».

Серцем технології стали так звані Truss Links — магнітні роботизовані стрижні, натхненні дитячими конструкторами Geomag. Вони можуть розширюватися, стискатися та з’єднуватися з іншими модулями під різними кутами, утворюючи складні структури.

В одному з експериментів робот самостійно зібрав подобу «палиці для ходьби», яка дозволила йому збільшити швидкість пересування приблизно на дві третини.

«Мислення роботів зробило стрибкоподібний розвиток за останні десять років завдяки машинному навчанню», — підкреслює Ход Ліпсон, керівник Creative Machines Lab. — «Проте фізична форма роботів досі не може змінюватися та пристосовуватися».

Він зазначає, що необхідно навчити роботів не лише саморемонту, але й самовдосконаленню та повторному використанню частин.

«Можна розглядати цю галузь, що зароджується, як своєрідний “машинний метаболізм”», — каже Ліпсон.

Дослідники застосовують принципи, подібні до тих, що діють у природі — складні структури формуються з простих будівельних блоків. Зразком слугує те, як біологічні організми за допомогою амінокислот утворюють білки. Команда вважає, що наслідування природних процесів у робототехніці може призвести до інновацій.

«Це важливий крок на шляху до повністю автономних роботів», — вважає Вайдер.

Потенційні сфери застосування:

У найближчій перспективі такі системи можуть застосовуватися у:

• надзвичайних ситуаціях та ліквідації наслідків катастроф
• дослідженні космосу, де людський ремонт неможливий
• військових операціях, де адаптивність має вирішальне значення

Цей напрямок уже демонструє свій потенціал: нещодавно в одному з досліджень робот самостійно виконав частину операції з видалення жовчного міхура без прямого втручання людини. Штучний інтелект швидко прискорив автоматизацію в багатьох сферах.

Ризики та виклики:

Однак прогрес породжує й занепокоєння. Сам Ліпсон визнає:

«Образ роботів, що самовідтворюються, нагадує про погані науково-фантастичні сценарії. Але реальність така, що ми дедалі більше сфер нашого життя довіряємо роботам — від безпілотних автомобілів через автоматизоване виробництво до оборони та дослідження космосу».

Він ставить важливе питання:

«Хто буде піклуватися про цих роботів? Ми не можемо покладатися на людей у обслуговуванні цих машин. Роботи врешті-решт повинні навчитися піклуватися про себе самі».

Чому це важливо знати

Цей прорив означає фундаментальну зміну в підході до автономної робототехніки: машини більше не обмежуються лише програмним інтелектом — тепер вони можуть фізично адаптуватися до середовища. Для України, яка активно впроваджує дрони та автономні системи у війні проти Росії, це відкриває перспективу створення стійкіших і самонавчальних платформ. Такі технології можуть змінити правила гри у сферах розвідки, логістики та бойових дій. Водночас постає критичне питання — як зберегти контроль над системами, що навчаються еволюціонувати без участі людини.