З початку пандемії COVID-19, а особливо за останнє десятиліття, у західних країнах спостерігається сповільнення процесу секуляризації.

Як повідомляє британське видання L’Express, це явище тісно пов’язане з цифровою експансією релігійних спільнот. Показовою є історія 20-річної студентки, яка «виросла поза будь-якою релігійною традицією», але навернулася до християнства після приєднання до групи вивчення Біблії в Zoom під час карантину. Цей випадок — лише один із багатьох прикладів того, як новітні технології стають інструментом релігійного відродження.

Віртуальні храми та Roblox: релігія в цифровому просторі

Інтернет перетворився на нову територію для євангелізації. У березні 2024 року на платформі Roblox з’явилася гра MetaSaint, яка пропонує віртуальні катедрали, простори для молитви та вивчення Святого Письма. За перший тиждень після запуску проєкт залучив понад пів мільйона гравців.

Ще в 1975 році папа Павло VI проголошував:

«Церква почувалася б винною перед своїм Господом, якби не використовувала ці потужні засоби, які людський розум робить дедалі досконалішими».

Однак цифрова стратегія не обмежується християнськими церквами. Радикальні ісламські рухи також активно освоюють соціальні мережі.

Згідно з французьким урядовим звітом «Брати-мусульмани та політичний іслам у Франції», оприлюдненим у травні 2025 року, ісламістські організації тепер покладаються «на динамізм соціальних мереж», де впливові блогери слугують «першими дверима» для франкомовної молоді перед її можливим залученням до більш організованих мілітантних структур. Деякі акаунти навіть використовують генератори відео та голосу на основі штучного інтелекту для створення тисяч псевдо-журналістських матеріалів, орієнтованих на цільову аудиторію.

Від римських доріг до телеграфу: інфраструктура на службі проповіді

Здатність релігій використовувати технічні досягнення для поширення священного слова має давню історію, що сягає античності. Як би апостол Павло міг здійснити свої місіонерські подорожі без Via Egnatia, Via Sebaste, Via Appia та інших доріг, збудованих римлянами?

«Спланована мережа хороших доріг дозволяла йому дістатися до всіх великих центрів»,

— пише американський історик і професор класичної філології Лайонел Кессон у праці «Подорожі в античному світі».

Через 18 століть залізниця кардинально скоротила тривалість подорожей для наступників Павла. Більше того, британський технологічний прорив надихнув релігійних діячів на створення наприкінці XIX століття «вагонів-каплиць» — пересувних церков на рейках, що пропонували богослужіння мешканцям віддалених сільських громад, занадто ізольованих або бідних, щоб мати власний храм.

В «Альбомі католицьких місій» — ілюстрованому журналі, який з 1872 року видавали Паризькі закордонні місії — читаємо:

«Місіонер використовує всі ці досягнення прогресу для поширення Царства Божого».

Окрім залізничних ліній, автор згадує пароплави та телеграф. Останній 15-й президент США Джеймс Б’юкенен називав телеграф «інструментом, призначеним божественним провидінням для поширення релігії, цивілізації, свободи та права по всьому світу», завдяки якому «нації християнського світу спонтанно об’єднаються».

У книзі «Коли медіум був місією: Атлантичний телеграф і релігійні витоки мережевої культури» Дженна Сапп-Монтгомері, доцентка кафедри релігієзнавства Університету Айови, пояснює, що американська протестантська церква сприйняла телеграф як Божу допомогу в християнізації світу.

«У середині XIX століття цей засіб комунікації був однозначно місією протестантських місіонерів, покликаних “цивілізувати” непротестантів… і всіх тих, хто палко вірив, що кабель з’єднає світ».

Гутенберг, кодекси та революція друку

Слово Боже передається усно, але також, звісно, і письмово. У цій сфері Церква скористалася кількома малими революціями, починаючи з I століття нашої ери. Серед них — кодекс, предтеча сучасної книги. Статистика свідчить, що християни були піонерами в його використанні. За даними Левенської бази даних античних книг, у II столітті переважна більшість знайдених рукописів (близько 70%) були написані на сувоях, і лише невелика частка (трохи більше від 3%) мала форму кодексу. Натомість серед християнських текстів тієї ж епохи тенденція протилежна — майже 80% становлять кодекси і лише 15% — сувої.

У VIII столітті християни знову виявляють новаторство, створивши «каролінгський мінускул» — нову форму письма з округлими, регулярними та добре розділеними літерами, що робило рукописи значно читабельнішими за попередні курсивні та кутасті шрифти. Розроблена ченцями для копіювання численних манускриптів, включно зі знаменитою Біблією Мордрамна (Bible de Maurdramne) (771–783 роки), ця система письма стала основою гуманістичного письма доби Відродження, а згодом — нашого сучасного друкарського алфавіту.

«Технологія та віра… переплетені відвіку; технологічне підприємство саме по собі є фундаментально релігійним»,

— писав американський історик Девід Нобл. Проте навіть каролінгський мінускул не йде в жодне порівняння з революцією друкарства. У праці «Друкарський верстат як агент змін» Елізабет Айзенштайн розповідає, що з 150 мільйонів книжок, надрукованих протягом XVI століття, переважна більшість були релігійними текстами.

Мартін Лютер за менш ніж десятиліття опублікував понад пів мільйона примірників своїх праць і став найуспішнішим автором раннього Нового часу, далеко випередивши гуманіста Еразма.

Без винаходу Гутенберга

«95 тез Лютера поширювалися б лише серед освічених учених Віттенберга»,

— підтверджує Джошуа Дж. Марк, професор історії та автор освітньої платформи World History Encyclopedia. Сам Лютер славив друкарство як

«найвеличніший і найвищий акт божественної благодаті, через який поширюється вплив Євангелія».

Радіо, телебачення, YouTube: голос Церкви в нових медіа

Друкарство сприяло появі нового інструменту — преси, який спадкоємці Лютера негайно взяли на озброєння.

«Протестантизм був першим рухом будь-якого характеру, що використав цей новий засіб масової комунікації для пропаганди та агітації» проти католицької церкви, розповідає Елізабет Айзенштайн у книзі «Поява друкарства та Реформація».

У Франції католицька церква дала відповідь уже за часів Реставрації. Підсилені першими паровими друкарськими машинами, L’Ami de la Religion (1814) та L’Univers (1833) розпочали контрнаступ. Закон 1881 року та ротаційні машини Marinonі дозволили «Maison de la Bonne Presse» перетворити «La Croix» на щоденну газету вартістю в одне су, наклад якої в 1902 році сягнув 174 000 примірників.

Перехід до радіомовлення відбувся природно. Уже в 1927 році єзуїт П’єр Ланд виголосив першу щотижневу проповідь на Radio-Paris. Через два роки папа Пій XI доручив піонеру радіо Гульєльмо Марконі побудувати та очолити Радіо Ватикан. З Рима станція транслювала голос понтифіка, який одразу перекладався десятками мов, на всі п’ять континентів.

Трансляція недільної меси з 1939 року засвідчила успішне освоєння радіохвиль. Церква продовжила цю стратегію з появою телебачення. У різдвяну ніч 1948 року три камери занесли до собору Паризької Богоматері для першої прямої телетрансляції меси. З жовтня 1949 року французьке телебачення RTF виділило недільний ранковий час для католицької програми Le Jour du Seigneur, яка стала взірцем для інших конфесій: протестанти отримали свій час у 1955 році (Présence protestante), юдеї — у 1962-му (La Source de vie), а згодом православні, мусульмани та буддисти.

Чому це важливо для України

Для України, яка веде боротьбу в умовах повномасштабної війни та інформаційного протистояння, досвід цифрової релігійної мобілізації має стратегічне значення. Ці приклади демонструють, як ідеї — навіть духовні — поширюються через найновіші технології. Аналогічні методи використовуються і для дезінформації, і для радикалізації.

В умовах гібридної війни українським інституціям варто уважно вивчати подібні практики, щоб ефективно застосовувати цифрові інструменти для зміцнення громадянської єдності, поширення правди про війну та протидії ворожій пропаганді. Питання вже не в тому, чи адаптуються релігії до наступної технологічної революції, а в тому, як саме вони її використають.