У Китаї щоденна газета все частіше містить не незалежну журналістику, а заздалегідь написані державою сценарії, які видаються за новини. Такі висновки містить нове наукове дослідження, опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Ханна Вейт, доцентка соціології Орегонського університету, спільно з дослідниками з Принстона та Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, проаналізувала мільйони газетних матеріалів з 2012 по 2022 рік, аби виявити обсяг урядової інтервенції в інформаційне поле Китаю.

Ключові висновки дослідження

• На 90% днів року в партійних газетах публікується принаймні одна стаття, написана за урядовим сценарієм.
• До 30% контенту в окремі дні – повністю зрежисована інформація, особливо у періоди криз або політичної чутливості.
• Протягом десяти років кількість таких “посаджених” статей зросла вчетверо.
• Пропаганда тепер охоплює не лише політичні теми, а й природні катастрофи та охорону здоров’я.

“Використання пропаганди витісняє незалежну журналістику та затримує доступ до інформації під час криз”, – зазначає Вейт. Це було особливо помітно під час землетрусів та в перші тижні епідемії COVID-19 у Вухані, які стали предметом детального аналізу в дослідженні.

Як визначити пропаганду? Новий метод

Команда розробила інноваційний метод виявлення пропаганди, базуючись на аналізі текстів, що дотримуються однакових державних сценаріїв. Вони також порівняли результати з витоками інструкцій для медіа, оприлюднених проєктом China Digital Times, який публікує внутрішні урядові документи.

“Наш аналіз підтвердив точність методу: ми справді виявляли ті самі тексти, які згадувалися в інструкціях китайської влади до газет”, – зазначила Вейт.

Пропаганда у неполітичному: кейси землетрусів і COVID-19

Землетруси стали “чутливою темою” після трагедії у Сичуані у 2008 році, яка спричинила близько 90 000 загиблих. Через звинувачення в недобудованій інфраструктурі уряд почав тісніше контролювати висвітлення стихійних лих.

Згідно з дослідженням:

• Кількість повідомлень про землетруси зменшилася, навіть коли дані Геологічної служби США (USGS) свідчили про реальні катастрофи.
• Якщо подія висвітлювалася – використовувався державний сценарій, що уникали будь-якої критики або згадок про збитки.

Схожа модель застосовувалась у січні 2020 року, коли спалах COVID-19 у Вухані ще не отримав широкого висвітлення у пресі, попри величезний інтерес у пошукових системах. ЗМІ або мовчали, або подавали події через офіційні повідомлення.

“Це не лише ідеологічна пропаганда. Це інструмент контролю над інформаційним середовищем у найкритичніші моменти”, – наголошує Вейт.

Поширення моделі: наука про пропаганду майбутнього

Науковці вважають, що їхній підхід може бути використаний для аналізу ЗМІ в інших авторитарних країнах, де прямий контроль над журналістикою залишається нормою. Однак дослідження чітко фокусується саме на Китаї та періоді правління Сі Цзіньпіна, що розпочався в 2012 році.

“Ми також не знаємо, наскільки добре громадяни розрізняють незалежну журналістику і пропаганду”, – додає Вейт.

Серед наступних кроків, які пропонують автори:

• Дослідити вплив цензури та пропаганди на громадську думку.
• Вивчати, як саме “сценарії” замінюють редакційну свободу.
• Аналізувати, які типи контенту найчастіше піддаються втручанню.

Чому це важливо знати

Дослідження розкриває масштаби й нову якість державної пропаганди в Китаї, яка вже давно не обмежується лише політикою. Під час надзвичайних ситуацій – природних катастроф, пандемій, техногенних інцидентів – інформація затримується, редагується або блокується, підміняючи журналістику офіційними повідомленнями.

Це створює викривлену інформаційну реальність для понад мільярда громадян та має глобальні наслідки, враховуючи міжнародну взаємодію Китаю в кризових ситуаціях – від пандемії до кліматичних катастроф. Крім того, сценаризовані медіа можуть стати експортною моделлю для інших авторитарних режимів, що використовують нові технології для маскування контролю за медіа.