Що справді показують погодні аномалії: уроки кліматичної історії

Історична кліматологія як дисципліна з’явилася ще у 1823 році, а з кінця XVII століття вже фіксувалися надійні дані про температуру та тиск. Зараз наука спирається не лише на архівні щоденники й хроніки, а й на «кліматичні архіви» — льодові керни, донні відкладення, пилок, мушлі, річні кільця дерев, врожаї винограду та дати весняного цвітіння.

Чому поглянути в минуле важливо

Саме аналіз минулих погодних екстремумів дозволяє зрозуміти, чи є сьогоднішні явища наслідком виключно антропогенного впливу, чи вони частина природного кліматичного циклу. Наприклад, упродовж другого тисячоліття середня температура в Центральній Європі коливалась у межах 1,5°C, що впливало на тривалість аграрного сезону на 4–6 тижнів.

«Хто аналізує лише надзвичайно спекотні або винятково холодні роки, той робить хибні висновки», — застерігає географ Рюдігер Глазер із Фрайбургу.

Від «малого кліматичного оптимуму» до «малої льодовикової доби»

У період 1000–1150 років у Європі було відносно холодно. Потім настав так званий «середньовічний кліматичний оптимум», який сягнув піку близько 1280 року й збігся з культурним розквітом XIII століття. Але вже з 1320 року розпочалося похолодання, яке досягло свого апогею в «малу льодовикову добу» (1550–1750).

Саме тоді замерзали навіть великі річки, що стало лейтмотивом голландських зимових пейзажів у живописі XVII століття. Наприклад, Ян ван Гойєн зобразив катання на ковзанах по замерзлій Мерведе в 1643 році — річка, яка нині ніколи не замерзає.

XVIII століття — крайнощі погоди в обидва боки

Цікаво, що найхолодніша й найспекотніша зими останнього тисячоліття в Німеччині припали на XVIII століття: зима 1708/09 була катастрофічною, а літо 1766-го принесло смертельну спеку й посуху. Приблизно з 1750 року почалася нова хвиля потепління, а з 1920-х — період, що нині називають «сучасним кліматичним оптимумом».

Чи пов’язане це з людською діяльністю? Частково — так. З 1850 року розпочалась індустріалізація, а населення планети зросло з 1,1 до 8,3 мільярда. Це означає різке зростання попиту на енергію та продукти харчування, зокрема рис, що генерує великі обсяги метану — газу, у 25 разів сильнішого за CO₂ за парниковим ефектом.

Чому це важливо знати

Для української аудиторії, яка стежить за глобальними кліматичними трендами й відчуває наслідки війни, важливо розуміти: погодні аномалії — не завжди ознака катастрофи, а часто частина історичного циклу. Це не применшує загрози змін, спричинених людьми, але підкреслює: реальні зміни потрібно відділяти від емоційного сприйняття.

Вивчення кліматичного минулого допомагає краще підготуватися до викликів майбутнього — особливо для країн, що перебувають на межі природних і соціальних потрясінь. Україні це знання потрібне для планування сталого аграрного виробництва, енергетики та захисту від стихійних лих у контексті глобальних кліматичних трендів.