Влада Нового Орлеана готується офіційно дозволити поліції використовувати системи розпізнавання облич для постійного спостереження за мешканцями в режимі реального часу. Це зробить місто першим у США, яке легалізує таку практику.

Рішення мають ухвалити через кілька тижнів після журналістського розслідування The Washington Post, яке викрило, що місцева поліція вже два роки таємно користувалася мережею камер зі штучним інтелектом. Система автоматично розпізнавала підозрюваних на вулицях і надсилала їхні імена та місцеперебування прямо на телефони поліцейських.

Від таємних практик до офіційного дозволу

Проєкт нової міської ухвали, підготовлений сержантом поліції Девідом Барнсом, планують винести на голосування міської ради пізніше цього місяця. Документ дозволить правоохоронцям використовувати автоматизовані інструменти розпізнавання облич для ідентифікації та відстеження розшукуваних осіб, зниклих безвісти або підозрюваних у тяжких злочинах.

Це кардинально змінить поточні обмеження міста, встановлені 2020 року після протестів Black Lives Matter. Міська рада тоді заборонила технологію через «серйозні занепокоєння щодо ролі розпізнавання облич у посиленні расових та інших упереджень».

У 2022 році обмеження частково послабили — поліція отримала право використовувати розпізнавання облич для пошуку конкретних підозрюваних у насильницьких злочинах, але не для загального відстеження людей у громадських місцях. Кожне сканування вимагало надсилання фото до експертів штату та подальшого звітування перед міською радою.

Project NOLA: приватна система без контракту

За останні два роки поліція Нового Орлеана співпрацювала з Project NOLA — приватною неприбутковою організацією, яка керує мережею камер із розпізнаванням облич. Парадокс у тому, що організація працює без офіційного контракту з містом.

Камери постійно сканували вулиці, а система в реальному часі відправляла поліцейським сповіщення про можливі збіги з базою розшукуваних. Після розслідування The Washington Post начальниця поліції Енн Кіркпатрік призупинила автоматичні сповіщення та ініціювала внутрішній аудит практики використання технології.

Нова ухвала має повернути цю систему, але вже на офіційних засадах. Project NOLA доведеться укласти формальну угоду про обмін даними з містом та публікувати інформацію про всі свої пошуки перед міською радою.

Суперечливі аргументи влади

Олівер Томас, один із співавторів ухвали, обґрунтовує необхідність технології боротьбою з «масовими вбивствами та стріляниною». Він посилається на нещодавні інциденти — втечу 10 ув’язнених із місцевої в’язниці 16 травня та новорічний теракт на Бурбон-стріт, що забрав 14 життів.

«Насильницькі злочини на історично низькому рівні, але масові вбивства та стрілянини — на найвищому», — стверджує Томас.

Однак його власні слова суперечать статистиці. Після того, як The Post повідомив, що минулого року в Новому Орлеані сталося трохи більше від 300 смертельних і несмертельних стрілянин — найменше за 14 років ведення такої статистики, — Томас визнав зниження показників і частково приписав це своїй роботі з молоддю та колишніми правопорушниками.

«Паперові» гарантії захисту

Нова ухвала передбачає, що поліція не зможе використовувати системи розпізнавання облич для виявлення жінок, які шукають можливість зробити аборти, або нелегальних мігрантів. Але Нора Ахмед, юридичний директор ACLU Луїзіани, називає ці захисти «паперово тонкими».

«Для забезпечення доступу до технології розпізнавання облич посилаються на втечу з в’язниці, це трапляється раз на десятиліття, а цей законопроєкт відкриває двері для використання технології федеральними та штатними структурами й підприємливими місцевими поліцейськими департаментами, — попереджає Ахмед. — Такого типу стеження взагалі не повинно існувати в Сполучених Штатах».

Парадокс керівництва

Найбільш показовою є позиція самої начальниці поліції Кіркпатрік. У минулому місяці вона заявляла:

«Я не вірю в стеження за громадянами та мешканцями нашої країни. Стеження — це вторгнення в нашу приватність».

При цьому представник поліції стверджує, що департамент «не стежить за громадськістю» і що стеження «не є метою цієї ухвали». Але слово «surveillance» (стеження) з’являється в проєкті документа понад 40 разів, включно з явним наданням поліції права використовувати «facial surveillance» — розпізнавання облич у режимі стеження.

Технічні виклики реалізації

Масштаби системи створюють величезні проблеми з підзвітністю. Якщо сотні камер постійно сканують тисячі облич щодня, то Project NOLA та місто можуть зіткнутися з необхідністю документувати мільйони розпізнавань на квартал.

Це перетворює обов’язкову звітність перед міською радою на технічно нездійсненне завдання — як можна осмислено проаналізувати звіт про мільйони автоматичних сканувань? Питання залишається відкритим: чи зможе влада реально контролювати систему, яка працює в такому масштабі?

Засновник Project NOLA Браян Лагард відмовився коментувати ситуацію цього тижня, сказавши, що перебуває у відпустці.

Чому це важливо знати

Досвід Нового Орлеана несе важливе попередження для України, яка активно впроваджує цифрові інструменти безпеки. Системи розпізнавання облич, навіть із заявленими обмеженнями, можуть легко перетворитися на інструмент масового стеження, особливо коли ними користуються приватні структури без належного громадського контролю.

Для українських міст, що розвивають концепції «розумного міста» та систем безпеки, критично важливо передбачити чіткі законодавчі межі, забезпечити повну прозорість звітності та унеможливити діяльність приватних мереж без офіційних договорів із владою.