Автор статті — Амітав Ачар’я (Amitav Acharya), професор Американського університету та провідний дослідник міжнародного порядку — переконаний, що історія багатополярних систем поза межами Європи дає надійніші орієнтири для сучасності, ніж приклади гегемонії США чи Британії.

Чому Захід боїться багатополярності

«Західні теорії — як-от гегемонічна стабільність Кіндлбергера чи аналіз мультиполярності від Кеннета Вальца — будувалися на короткому фрагменті історії: Європа XX століття. Але стабільні багатополярні системи існували значно довше в інших частинах світу», — пише автор.

Дипломатія фараонів: перша міжнародна система

У XV–XIII століттях до н. е. регіон від Єгипту до Вавилону був поділений між п’ятьма великими державами: Єгипет, Хатті (Хеттське царство), Мітанні, Ассирія та Вавилон. Жодна з них не була гегемоном, але між ними існувала система стабільних дипломатичних зв’язків, яку науковці називають «першою міжнародною системою».

Центральним джерелом є 350 листів з Амарни (Єгипет), написаних клинописом на акадській мові — тодішній дипломатичній «англійській». У листах — ритуали братерства, подарунки, дипломатичні візити, скарги на нерівноцінні обміни та вимоги взаємності.

«Тепер, хоча ми з тобою друзі, твої посланці приходили сюди тричі, але ти не надіслав мені жодного гарного подарунка, і тому я не надіслав тобі жодного гарного подарунка», — писав цар Вавилону Бурна-Буріаш фараонові.

Ассирія, що тоді лише набирала силу, прагнула увійти до клубу «великих братів». Її цар надсилав фараонові дипломатичні подарунки, вимагав швидкої відповіді та збирав розвідувальну інформацію про Єгипет.

Ця система передбачала недоторканність послів, сувору символіку, договори перед «божественними свідками» та, зрештою, завершилася першою в історії мирною угодою — договором між Рамзесом II і царем Хатті Хаттусілі III (1259 р. до н. е.).

У договорі закріплювалися принципи:

• взаємного ненападу: «Великий князь Хатті не повинен вторгатися в землю Єгипту назавжди, щоб нічого з неї не забирати. І великий правитель Єгипту не повинен вторгатися в землю Хатті, щоб нічого з неї не забирати назавжди»;
• колективної безпеки: «Якщо інший ворог нападе на землі Єгипту, і фараон пошле до Великого князя Хатті: “Прийди мені на допомогу проти нього”, — Великий князь Хатті повинен прийти і знищити його ворога»;
• екстрадиції: «Якщо знатна людина втече з Єгипту до Хатті, Великий князь Хатті не повинен її приймати, але мусить повернути до великого правителя Єгипту».

Незважаючи на локальні війни з меншими сусідами, п’ять імперій не воювали між собою приблизно два століття — у чому вчений вбачає силу системи дипломатичного братства та норм рівності.

Торгівля без імперій: досвід Індійського океану

Другим прикладом багатополярної стабільності Ачар’я називає торгову мережу Індійського океану до колонізації. Від Момбаси до Малакки десятки портових міст створили відкриту, регульовану, але децентралізовану систему без жодного домінуючого гравця.

Ключовим джерелом стала морська конституція Малакки (Undang-Undang Laut Melaka) XV століття. У ній фіксували:

• обов’язки капітана й екіпажу;
• правила розподілу прибутків;
• процедури врегулювання суперечок;
• штрафи за порушення контрактів і митних обов’язків.

У Малакці діяли чіткі тарифи (4–6%), не втручалися у справи іноземних торговців, і спори вирішували делегати з різних громад — арабських, індійських, китайських, яванських.

Навіть Китай і Могольська Індія, хоч і мали культурний вплив, не нав’язували панування. Флот адмірала Чжен Хе (1410–1433) не створив імперії, а мав дипломатичну місію. А могутня імперія Великих Моголів не втручалась у морську торгівлю.

«На відміну від Середземномор’я чи Ганзейського союзу, Індійський океан був відкритим для всіх. Жодна держава не монополізувала торгівлю», — пише Ачар’я.

Західний парадокс: від свободи до монополії

Після прибуття європейців ситуація змінилася. Португальці встановили монополію, голландці витіснили їх і самі захопили торгівлю.

Гуго Гроцій, західний теоретик «свободи морів», написав Mare Liberum на замовлення Голландської Ост-Індської компанії — щоб виправдати захоплення португальського судна його кузеном. Після перемоги над Португалією голландці самі заборонили іншим азійським містам торгівлю без посередництва Нідерландів.

Коли султан Гови Алауддін (Макассар, острів Сулавесі) виступив проти заборон, заявивши:

«Бог створив землю й море; землю він розділив між людьми, а море дав усім спільно. Ніколи не чули, щоб комусь забороняли плавати морями»,

— голландці зруйнували його фортецю і побудували на її місці форт Роттердам.

Чому це важливо знати

Для України й глобального Півдня історія багатополярних систем поза Заходом — шанс переглянути міф про «необхідність гегемона» для стабільності. Світ без єдиного лідера не обов’язково веде до хаосу. Історичні приклади дипломатії фараонів та відкритої торгівлі портових міст доводять: мир і правила можуть виникати з поваги, а не примусу.

Це критично в епоху, коли США поступово втрачають лідерство, а новий порядок лише формується. Україна, як частина глобального діалогу, має розуміти різні моделі співіснування — і навчитися шукати союзників не лише серед гегемонів, а й серед рівних партнерів. Як це робили фараони та морські народи Індійського океану.