Чому падає довіра до новин: висновки з Нової Зеландії
Довіра до новин у світі та в Аотеароа (Нова Зеландія) продовжує знижуватися. Про складні причини цього явища пише phys.org.
Дослідники виявили, що криза довіри до новин — це окреме явище, не пов’язане напряму із загальним падінням довіри до інституцій (уряду, бізнесу, НУО). Журналістика, на їхню думку, — це не просто «ще одна інституція». Вона виступає демократичним голосом суспільства, який артикулює публічний інтерес щодо всіх інших інституцій.
Між журналістикою та аудиторією існує особливий «соціальний контракт» — унікальний зв’язок довіри, без якого неможлива якісна комунікація в демократичному суспільстві. Саме через цю особливу роль траєкторії довіри до новин і до державних чи корпоративних інституцій рухаються різними шляхами, часто в протилежних напрямках.
Ключові висновки дослідження
«Розсинхрон» із інституційною довірою. Аналіз глобальних даних (Edelman Trust Barometer, Reuters Institute) показує: у 2020–2024 роках довіра до урядів, бізнесу та НУО падала й частково відновлювалася приблизно синхронно, тоді як довіра саме до новин рухалася іншим курсом. У 2020–2021 роках вона навіть зростала, коли інституційна довіра зменшувалася, а з 2022 року — навпаки.
Нова Зеландія: різка просадка 2020–2025 роки. За опитуваннями авторів, частка тих, хто «довіряє більшості новин більшість часу», впала з 58% (2020) до 32% (2025). Водночас за підсумками AUT/JMAD-2025: 32% довіряють новинам загалом, а 45% — новинам, які споживають особисто (показник стабільний до 2024 року), що свідчить про сильнішу довіру до окремих брендів, ніж до медіаландшафту загалом.
Що дратує аудиторію. Респонденти скаржаться на політичну упередженість медіа — як ліву, так і праву — та на засилля авторських коментарів, які видають за об’єктивні новини.
Якщо довіра до урядів і корпорацій падає через зовнішні фактори — війни, економічні кризи, пандемію, — то з новинами проблема внутрішня. Вона криється в редакційних практиках: змішування фактів з думками, гонитва за швидкістю на шкоду точності, домінування коментарів над репортажами. Читачі втомилися розбиратися, де закінчується факт і починається чиясь інтерпретація.
«Соціальний контракт преси». Довіра до новин — це особлива негласна угода між журналістами та суспільством, фундамент для всього демократичного діалогу. Без неї не працює ширший суспільний контракт між громадянами та інституціями.
Цю довіру підривають три ключові проблеми: читачі не розуміють, де новина, а де авторська колонка; редакції економлять на фактчекінгу; межа між фактами та редакційними оцінками розмита до невпізнанності.
Глобальний контекст. Щорічний звіт Reuters Institute (Digital News Report 2025) підтверджує: криза довіри — явище планетарного масштабу. Традиційні медіа втрачають аудиторію, рівень довіри критично низький, залученість читачів падає, а ріст цифрових передплат зупинився.
Це доводить, що проблема глибша за просту «втому від інституцій». Справа в самому продукті — новини стали нецікавими, відірваними від реальних потреб аудиторії, надто передбачуваними. Люди не бачать у них цінності, за яку варто платити увагою чи грошима.
Деталі по Новій Зеландії
Фокус-групи з місцевими жителями виявили цікавий парадокс. Старші новозеландці, які втратили довіру до медіа, водночас не довіряли банкам, страховим компаніям і навіть університетам — часто через особистий негативний досвід. Але при цьому вони зберігали відносну довіру до уряду як інституції.
Ця асиметрія доводить: недовіра до новин живе власним життям, не залежить автоматично від ставлення до інших інституцій. Медіа мають свою унікальну проблему довіри, яку неможливо розв’язати «оптом» разом із покращенням іміджу влади чи бізнесу.
Втім, є проблиск надії. Дослідження JMAD-2025 показує початок стабілізації: загальна довіра до новин впала лише на 1 відсотковий пункт за останній рік, а довіра до конкретних медіабрендів навіть зросла. Люди втрачають віру в «медіа взагалі», але зберігають прихильність до перевірених джерел, яким звикли довіряти.
Що це означає для редакцій
- Чітке маркування жанрів. «Думки» — окремо від «Новин».
- Прозорий процес перевірки фактів і позначення виправлень.
- Редакційна незалежність і пояснення рішень (чому тема важлива, чому джерела саме такі).
- Сфокусованість на сервісній журналістиці (як діяти читачеві), а не лише на «політичних війнах».
- Бренд-довіра як актив: публікуйте методологію, політики конфлікту інтересів і застосування ШІ.
Ці кроки корелюють із тим, що показують і глобальні виміри довіри (Edelman, Reuters).
Чому це важливо знати
Для України у стані війни довіра до новин — елемент національної безпеки. Російська дезінформація паразитує на втомі, «опініонізації» стрічок і «розсинхроні» між очікуваннями аудиторії та практиками ЗМІ. Висновки з Нової Зеландії підказують практичні пріоритети для українських медіа й державних комунікацій:
Відновлювати саме «довіру до новин», а не тільки інституційну довіру. Репутація влади може коливатися, але преса має тримати власний стандарт прозорості, відокремлюючи факт від інтерпретації.
Працювати з брендовою довірою. Українські аудиторії, як і в Новій Зеландії, частіше довіряють «своїм» джерелам. Це шанс для локальних і нішевих редакцій, які показують методику й відповідають читачам.
Чітко маркувати ШІ-контент і коригування. Це зменшує «тінь сумніву» й підсилює прийняття перевірених новин у потоці соціальних платформ.
Такий підхід допоможе зберігати інформаційну стійкість, що напряму впливає на мобілізацію, підтримку союзників і здатність суспільства ухвалювати зважені рішення під час війни.
