Науковці виявили, що дофамін не тільки «транслює» сигнали повільно та широко, як вважалося десятиліттями, а й здатний діяти миттєво й локально — буквально «прошепотіти» конкретному нейрону протягом мілісекунд.

Це відкриття докорінно змінює наше розуміння дофамінової системи — від класичної моделі «хімічного мегафона» до нової концепції «точкового модулятора», що може відігравати ключову роль у багатьох когнітивних і моторних функціях.

Як саме дофамін надсилає сигнали

Дослідники застосували спеціальну мікроскопію з флуоресцентним фарбуванням, щоб спостерігати в реальному часі за дофаміном у мозку живих мишей. При активації певних нейронів у стріатумі (ділянка базальних гангліїв, пов’язана з мотивацією й рухом) було виявлено:

• локальні викиди дофаміну активують рецептори лише в точкових зонах сусідніх нейронів;
• така активація викликає надшвидку реакцію, яка суттєво відрізняється від повільного дифузного поширення;
• широке вивільнення дофаміну, навпаки, активує більше нейронів, але з повільнішою реакцією.

«Наше дослідження показало, що дофамінова передача сигналів у мозку набагато складніша, ніж ми думали», — зазначає фармаколог Крістофер Форд з Університету Колорадо. — «Ми знали, що дофамін відіграє роль у багатьох різних видах поведінки, і наша робота дає початкову основу для розуміння того, як усі ці різні види поведінки можуть регулюватися дофаміном».

Чому це відкриття таке важливе

Традиційне уявлення про дофамін як про універсального «ретранслятора» задоволення, мотивації чи рухової активності виявилося надто спрощеним. Нові дані демонструють:

• Дофамін має два рівні дії: широкий/повільний та локальний/миттєвий.
• Ці два способи передавання сигналів дозволяють мозку гнучко регулювати поведінку, швидко реагувати на стимули, зберігаючи здатність до довготривалого впливу.
• Це може пояснити, як дофамін регулює одразу багато функцій: від пам’яті й сну до залежностей, настрою й руху.

Зв’язок із хворобами: нові підходи до лікування

Особлива увага в дослідженні приділяється стріатуму, де дофамінові нейрони виконують ключову роль. Саме ця зона пов’язана з:

• хворобою Паркінсона — де спостерігається дегенерація дофамінових нейронів;
• шизофренією, залежностями, СДУГ — де присутні функціональні порушення в дофаміновій передачі сигналів.

«Ми лише на початку розуміння, як дисфункції дофаміну сприяють таким захворюванням, як хвороба Паркінсона, шизофренія чи залежність», — зазначає Форд. — «Потрібно ще багато роботи, щоб зрозуміти, як ці специфічні зміни в дофаміновій передачі сигналів впливають на різні неврологічні та психіатричні захворювання».

Це означає, що в майбутньому лікування може бути більш персоналізованим — спрямованим не просто на «підняття рівня дофаміну», а на модулювання конкретних типів сигналів.

Чому це важливо знати

В умовах масових викликів для психічного здоров’я — від посттравматичних розладів до депресії — глибше розуміння дофамінової системи може стати проривом для фармакології, психіатрії та нейротерапії.

Для України, яка переживає війну, високий рівень стресу й травм, це відкриття відкриває шлях до нових методів підтримки когнітивної функції, мотивації й відновлення після неврологічних ушкоджень. Це особливо актуально для ветеранів, осіб із ПТСР та пацієнтів із травмами мозку.