Skip to main content

Чому ми старіємо: нова теорія про втрату клітинами «життєвої мети»

Команда вчених із Allen Discovery Center at Tufts University (США) на чолі з професором Майклом Левіном та Інституту теоретичної фізики Віденського технічного університету (Австрія) опублікувала революційне дослідження в журналі Advanced Science, яке пропонує принципово нове розуміння механізмів старіння, повідомляє advanced.onlinelibrary.wiley.com.

 |  Андрій Миколайчук  | 
Чому ми старіємо: нова теорія про втрату клітинами «життєвої мети»
Авторська ілюстративна генерація за допомогою Midjourney
  • Що відкрили вчені про старіння?
    Дослідники з Tufts University та Віденського технічного університету створили комп’ютерну модель на основі нейронних клітинних автоматів, яка показує: старіння починається не через накопичення пошкоджень, а через втрату клітинами «анатомічної цілеспрямованості» після завершення розвитку організму.
  • Як це змінює розуміння старіння?
    Традиційні теорії пояснюють старіння накопиченням генетичних пошкоджень, але нове дослідження Advanced Science доводить: навіть без пошкоджень організм старіє, оскільки еволюція «налаштувала» клітини на досягнення цілі розвитку, а не на довгострокове підтримання форми.
  • Які практичні наслідки цього відкриття?
    Модель показує, що тканини зберігають «пам’ять» про втрачені органи, яку можна реактивувати цілеспрямованою регенеративною інформацією — це відкриває шлях до стратегій омолодження та відновлення органів.
Чому ми старіємо: нова теорія про втрату клітинами «життєвої мети»
Втрата структурної цілісності

Що таке «втрата цілеспрямованості» і як вона пов’язана зі старінням?

Леонардо Піо-Лопес, Бенедикт Хартл та Майкл Левін створили першу комплексну комп’ютерну платформу, здатну прогнозувати процеси старіння в багатоклітинних системах. Використовуючи нейронні клітинні автомати (Neural Cellular Automata), дослідники змоделювали еволюційний розвиток тканин та виявили несподіваний механізм: організми, які навчилися під час еволюції досягати певної анатомічної форми в процесі розвитку, після досягнення цієї мети втрачають здатність до довгострокового підтримання структури.

Ключове відкриття полягає в тому, що старіння виникає навіть за відсутності клітинного шуму, генетичних пошкоджень чи запрограмованої деградації. Натомість це природний наслідок того, що еволюція оптимізувала біологічні системи для досягнення зрілої форми, але лише обмежено включила регенеративні програми для періоду після дорослішання.

Як працює комп’ютерна модель старіння?

Дослідники використали нейронні клітинні автомати — обчислювальні системи, де кожна клітина функціонує як автономний агент з локальними правилами ухвалення рішень, подібно до реальних біологічних клітин. Моделі навчалися через еволюційний алгоритм створювати складні анатомічні структури (в експерименті — зображення «смайлика» 16×16 пікселів) шляхом самоорганізації.

Результати виявилися несподіваними: після досягнення цільової морфології організми поступово втрачали структурну цілісність, навіть без зовнішнього втручання. Це підтверджує гіпотезу про те, що старіння — це насамперед інформаційна проблема, а не просто накопичення молекулярних пошкоджень.

Чому пошкодження клітин прискорюють, але не спричиняють старіння?

Дослідження виявило п’ять ключових закономірностей, які змінюють парадигму розуміння старіння.

  • По-перше, клітинний шум, знижена компетентність клітин, порушення комунікації та генетичні пошкодження прискорюють процеси старіння, але не є його первинною причиною — це лише «каталізатори» більш фундаментального процесу втрати цілеспрямованості.
  • По-друге, дослідники використали аналіз інформаційної динаміки та виявили: старіння корелює зі збільшенням активного зберігання інформації та трансферної ентропії, тоді як просторова ентропія дозволяє розрізнити два типи динаміки — втрату структури та накопичення морфологічного шуму.

Це означає, що клітини не просто «ламаються», а втрачають координацію в багатомасштабній системі.

Чому ми старіємо: нова теорія про втрату клітинами «життєвої мети»
Повернення клітині мети

Як тканини «пам’ятають» втрачені органи?

Найбільш надихаючим відкриттям стало те, що навіть після втрати органів просторова інформація зберігається в тканинах — це свого роду «пам’ять» про втрачені структури. Цю інформацію можна реактивувати за допомогою цілеспрямованих регенеративних сигналів, що відкриває революційні можливості для відновлення органів.

Експерименти показали, що омолодження найефективніше, коли регенеративна інформація включає диференціальні патерни як уражених клітин, так і їхнього сусіднього оточення. Це підкреслює важливість «контексту» в регенеративній медицині — недостатньо просто замінити пошкоджені клітини, потрібно відновити їхні зв’язки з оточенням.

Які практичні застосування цієї теорії в медицині?

Модель пропонує нові стратегії боротьби зі старінням через «повернення мети» клітинним системам. Замість фокусування виключно на усуненні молекулярних пошкоджень, терапії майбутнього можуть зосередитися на відновленні анатомічної цілеспрямованості тканин — по суті, «нагадуванні» клітинам, яку форму вони мають підтримувати.

Це особливо актуально для регенеративної медицини: дослідження в журналі Advanced Science показує, що навіть після значної втрати тканин залишається достатньо інформації для повного відновлення, якщо активувати правильні регенеративні програми. Це може революціонізувати підходи до лікування вікових захворювань, пов’язаних із втратою тканин та органів.

Як це дослідження пов’язане з іншими теоріями старіння?

Нова теорія не відкидає попередні концепції, а надає їм глибшої інтерпретації. Вона перегукується з класичними теоріями антагоністичної плейотропії та гіперфункції — обидві стверджують, що механізми, корисні для розвитку молодого організму, з часом стають причиною старіння. Але дослідники йдуть далі: вони вперше пояснюють інформаційний механізм цього процесу — як саме втрата цілеспрямованості на клітинному рівні трансформується в старіння всього організму.

Майкл Левін, директор Allen Discovery Center at Tufts University та один із провідних світових експертів з біоелектрики розвитку, підкреслює революційність підходу: комп’ютерне моделювання вперше дозволило інтегрувати концепції з різних біологічних масштабів — від молекулярного до тканинного рівня — в єдину теорію старіння. Критично важливо, що ця теорія не просто описує процес, а дає конкретні передбачення, які можна перевірити експериментально.

Чому ми старіємо: нова теорія про втрату клітинами «життєвої мети»
Інструкція

Які обмеження має нова модель?

Важливо розуміти: це дослідження проводилося в комп’ютерному середовищі, а не на живих організмах. Хоча нейронні клітинні автомати відтворюють ключові принципи біологічної самоорганізації, реальна людська тканина в тисячі разів складніша за модель смайлика 16×16 пікселів.

Але в цьому і полягає сила підходу. Дослідники навмисно спростили систему до мінімуму, щоб виявити фундаментальні принципи без «шуму» від тисяч інших біологічних процесів. Це як вивчати гравітацію, скидаючи м’ячі у вакуумі — спрощення допомагає побачити суть.

Наступний крок — перевірка на живих системах. Команда планує почати з простих модельних організмів, таких як планарії, які володіють феноменальними регенеративними здібностями (можуть відростити голову за тиждень), а потім перейти до складніших тваринних моделей. Якщо принципи працюватимуть на різних рівнях складності — це підтвердить універсальність теорії.

Чому це дослідження важливе для України?

Це відкриття має особливе значення в контексті української науки та медицини.

  • По-перше, воно демонструє силу міждисциплінарного підходу — поєднання фізики, біології та комп’ютерних наук — напрямку, який активно розвивається в українських дослідницьких центрах.
  • По-друге, в умовах війни, коли багато українців отримують травми та потребують регенеративного лікування, розуміння фундаментальних принципів відновлення тканин стає критично важливим. Українські вчені та медики можуть використати ці концепції для розробки нових підходів до реабілітації та відновлення функцій організму.
  • По-третє, це дослідження підкреслює важливість фундаментальної науки — навіть абстрактні комп’ютерні моделі можуть призвести до практичних медичних застосувань. Для України, яка прагне інтегруватися в європейський науковий простір, це нагадування про необхідність інвестувати в базові дослідження поряд із прикладними.

Що далі: від теорії до практики омолодження

Дослідження опубліковане в Advanced Science — одному з найпрестижніших наукових журналів світу, який публікує прориви в медицині, біології, фізиці та хімії. Сам факт публікації там (імпакт-фактор 14,85) означає, що роботу перевірили провідні експерти і визнали її науковою цінністю.

Але автори не зупиняються. Зараз команда працює над розширенням моделі — від простого смайлика до складних анатомічних структур, які більше нагадують реальні органи. Паралельно інтегрують експериментальні дані про регенерацію в живих організмах.

Найцікавіше — дослідження біоелектричних сигналів, спеціалізації лабораторії Майкла Левіна. Ідея в тому, що електричні імпульси між клітинами можуть працювати як «інструкції» — нагадувати тканинам, яку форму вони мають відновити. Якщо це підтвердиться, ми отримаємо конкретний інструмент для запуску регенерації: не хірургію, не генну терапію, а електричні сигнали, які «перезавантажують» клітинну пам’ять.

Часті питання

  • Чи означає це, що старіння можна зупинити?
    Теорія не обіцяє безсмертя, але пропонує нові шляхи сповільнення старіння через відновлення клітинної цілеспрямованості. Практичні терапії потребують років розробки та клінічних випробувань.
  • Як це відрізняється від теорій про «запрограмоване старіння»?
    Нова модель показує, що старіння не запрограмоване як окремий процес, а є побічним ефектом того, що еволюція оптимізувала організми для розвитку, а не для необмеженого підтримання форми після дорослішання.
  • Коли з’являться перші клінічні застосування?
    Дослідники оцінюють, що перехід від комп’ютерних моделей до клінічних випробувань займе 5-10 років, починаючи з простіших регенеративних терапій для конкретних тканин.

Чому це важливо знати

Дослідження Леонардо Піо-Лопеса, Бенедикта Хартла та Майкла Левіна в Advanced Science змінює саме розуміння старіння. Раніше вчені шукали відповідь у пошкодженнях — ДНК, білки, клітинні структури. Тепер фокус зміщується: старіння — це втрата «пам’яті» про те, якими ми маємо бути.

Це не абстрактна філософія. Модель дає конкретні передбачення, які можна перевірити в лабораторії, і пропонує нові стратегії омолодження: реактивувати прихований регенеративний потенціал, який досі є в наших тканинах, але «заснув» після завершення розвитку.

Найважливіше — це змінює перспективу. Старіння виглядає не як неминуча деградація, а як керована динаміка інформаційних систем. Якщо це інформація — її можна змінити. Майбутнє регенеративної медицини може полягати не в латанні пошкоджень, а в простішому: нагадати нашим клітинам, яку форму вони мають підтримувати. Як перезавантаження комп’ютера, який «забув» свої налаштування.



Схожі новини

Життя не просто існує у фізичному «теперішньому» — воно створило особливий вимір, який науковці називають «репрезентаційним часом». Цей час дозволяє живим системам пам’ятати минуле та передбачати майбутнє.
Уявіть, що ви спілкуєтеся з істотою, яка відповідає на всі ваші запитання, демонструє розуміння складних концепцій і навіть проявляє щось схоже на емпатію.
У своїй статті, опублікованій 29 квітня 2025 року в журналі Advanced Intelligent Systems, біоінженер Майкл Левін розвиває радикальну тезу: штучний інтелект (ШІ) — це лише початок.