Де шукати кохання: театри, сади і… суди

У поемі «Мистецтво кохання» (Ars Amatoria) римський поет Овідій (43 р. до н.е. — 17 р. н.е.) радить: кохання треба шукати активно — саме до рук воно не впаде.

«Вона не злетить до тебе крізь тонке повітря — його треба шукати», — пише він.

Серед рекомендованих місць для знайомств — портики, сади, театри і навіть суди. Але ніч — поганий час для знайомства: випивка та погане освітлення можуть ввести в оману.

Гігієна як запорука успіху

Овідій також наголошує на важливості зовнішнього вигляду. Його поради актуальні й сьогодні:

• одяг має бути чистим
• стрижка — охайною
• нігті — підстриженими й чистими
• у носі не повинно бути волосся
• дихання має бути свіжим

«Нехай дихання твоїх вуст не буде кислим і неприємним», — застерігає поет.

Обережно зі свахами: Ксенофонт про шахрайство

Афінський письменник Ксенофонт (430–353 роки до н.е.) попереджав, що шлюбні посередники часто приховували правду про матеріальний стан або вади клієнтів. Тож навіть у IV столітті до нашої ери люди ставали «жертвами обману» в процесі сватання.

Любов як військова стратегія

На думку римського письменника Клавдія Еліана (II–III століття н.е.), любов — не лише емоція, а й стратегічна перевага. У своїх «Строкатих історіях» він пояснює, що закоханий солдат буде хоробрішим у бою:

«У запалі битви, коли війна веде людей у бій, чоловік, який не закоханий, не зрівняється з тим, хто любить. Той, кого не торкнулося кохання, уникає й тікає від того, хто любить, наче він сторонній, непосвячений у таїнства бога».

Спартанці навіть штрафували гарних чоловіків, які нікого не кохали:

«Будь-який чоловік гарної зовнішності та характеру, який не закохався в когось добре вихованого, також карався штрафом, тому що, попри свою досконалість, він нікого не любив […] прихильність закоханих до своїх коханих має дивовижну силу стимулювати чесноти».

Коли кохання стає боєм: Цицерон і «любовні дуелі»

У творі «Про оратора» Цицерон (106–43 роки до н.е.) розповідає, як Гай Меммій, римський трибун 111 року до н.е., у пориві ревнощів вкусив суперника за руку «коли він посварився з ним у Таррачіні через дівчину».

Втримати кохання: багатством і бенкетом

У комедіях поета Алексіса (375–275 роки до н.е.) юнак влаштовує розкішне частування, щоб вразити дівчину демонстрацією багатства. Адже заручини в ті часи іноді скасовувалися, якщо з’ясовувалося, що наречений занадто бідний.

Античний сарказм: коли любов закінчується

Якщо кохання зникало, давні автори теж мали що сказати. Поет Марціал (38–104 роки н.е.) звертається до колишньої коханої Маннеї з їдким випадом:

«Маннея, твоя собачка лиже твоє обличчя й губи. Не дивно, адже собаки люблять їсти лайно!»

Одружуватися чи ні? Дебати ще з античності

Менандр у п’єсі «Аррефора, або флейтистка» (IV століття до н.е.) ставить одвічне питання:

«Якщо маєш хоч краплю розуму, не одружуйся […] Я сам одружений — ось чому раджу тобі цього не робити».

А поет Піндар (VI–V століття до н.е.), шкодуючи про втрачену юність і нерозділене кохання до юного Теоксена, пише:

«Треба було зривати квіти кохання вчасно, серце моє, коли ти було молодим. Але той, хто дивиться на іскристі промені в очах Теоксена й не тремтить від бажання, має чорне серце, виковане з холодного вогню, зі сталі чи заліза».

Чому це важливо знати

Сучасні труднощі з побаченнями, вибором партнера й ревнощами не є новими. Римляни й греки переживали те саме — і залишили глибокі, часом комічні поради. Для сучасної людини, яка живе в добу додатків для знайомств, антична мудрість нагадує: пошук кохання завжди був складним. Важливо залишатися уважним, охайним, тверезим і не забувати про гідність — свою й чужу. А головне — активно шукати, а не чекати, поки кохання само знайде вас.