Дослідники створили «емоційну карту» міста, яка фіксує настрої мешканців у реальному часі, використовуючи дописи з геотегами в соцмережі. Це дозволяє не лише розуміти, як люди сприймають простір, а й інтегрувати ці дані у планування міської інфраструктури.

Як працює система?

Дослідження під назвою «Картування міських настроїв з використанням мовних та візуальних моделей у просторовому аналізі», опубліковане в журналі Frontiers in Computer Science, представляє інноваційний підхід до розуміння емоційного забарвлення міського простору. Його автори — Джайєді Аман (Jayedi Aman), доцент кафедри архітектурних досліджень, і професор географії та інженерії Тім Матісзів (Tim Matisziw) з Університету Міссурі — розробили двоетапну систему аналізу.

Розроблена методологія базується на двох взаємодоповнюючих AI-алгоритмах:

1. Аналіз Instagram-дописів із геотегами — перший AI-інструмент сканує текст і зображення соціальних постів, визначаючи їхній емоційний тон. Система класифікує настрій користувачів за шкалою від позитивного (радість, захоплення) через нейтральний до негативного (розчарування, тривога). Алгоритм аналізує як візуальні елементи фотографій, так і текстовий супровід.
2. Інтеграція з Google Street View — другий AI-інструмент досліджує фізичні характеристики локацій через Google Street View. Система визначає архітектурні, ландшафтні та інфраструктурні особливості місць, де було зроблено дописи, та встановлює зв’язки між цими характеристиками та виявленими емоціями.

У результаті дослідники створили цифрову емоційну мапу міста, яка візуалізує, як жителі та відвідувачі емоційно реагують на різні міські простори. Ця карта демонструє не лише де люди почуваються щасливими чи стривоженими, але й допомагає виявити, які саме елементи міського середовища впливають на ці емоції. показує, як саме мешканці реагують на простір довкола: від парків і кафе до вулиць і перехресть.

Приклади практичного застосування

За словами Джайєді Амана, керівника новоствореної Spatial Intelligence Lab в Університеті Міссурі, розроблена система емоційного картографування відкриває цілий спектр практичних застосувань для міського планування та управління:

• Оптимізація публічних просторів: «Якщо новий парк отримує багато радісних постів, ми можемо зрозуміти чому: зелений простір, тиша, почуття спільності», — пояснює Аман. Це дозволяє міським планувальникам виявляти успішні елементи дизайну та впроваджувати їх в інших локаціях.
• Підвищення безпеки громад: Система здатна ідентифікувати «гарячі точки» дискомфорту чи тривоги. Аналіз цих даних може вказати на конкретні проблеми — недостатнє освітлення, обмежену видимість, відсутність пішохідної інфраструктури — і спрямувати ресурси на їх вирішення, від покращення освітлення до оптимізації патрулювання.
• Антикризове управління: Емоційна карта стає безцінним інструментом моніторингу після стихійних лих, техногенних аварій чи масових подій. Вона дозволяє відстежувати в режимі реального часу, як громадяни емоційно реагують на події та де можуть знадобитися додаткові ресурси підтримки.
• Інтеграція в міські інформаційні системи: Дослідники передбачають, що в майбутньому ці емоційні дані стануть таким же стандартним елементом міських інформаційних панелей, як погодні умови чи транспортна ситуація. Керівники міст зможуть ухвалювати рішення, враховуючи не лише фізичні показники, а й емоційний стан громадян.

Така технологія відкриває новий вимір для міського планування — вимір людських емоцій і досвіду, який раніше було складно кількісно оцінити та візуалізувати.

Не заміна людям, а доповнення

Розробники інноваційного інструменту підкреслюють, що технологія повинна доповнювати, а не замінювати традиційні підходи до міського планування. Професор Тім Матісзів наголошує на цьому балансі: «ШІ не замінює людину, але дає нам новий спосіб бачити закономірності, які ми могли б не помітити. Це веде до розумніших рішень».

Ця позиція відображає фундаментальний підхід дослідників — використовувати технології не як самоціль, а як інструмент для кращого розуміння людських потреб і поведінки. Штучний інтелект тут виступає не як заміна експертній оцінці, а як потужне доповнення, що дозволяє виявляти неочевидні зв’язки між фізичними характеристиками простору та емоційними реакціями людей.

Джайєді Аман розвиває цю думку, окреслюючи амбітне бачення майбутнього: «Ми уявляємо майбутнє, де дані про емоції людей стануть ключовим елементом міських інформаційних панелей (city dashboards). Це дозволить створювати міста, які не лише функціонують, а й відчуваються правильними».

Концепція міст, які «відчуваються правильними», представляє глибинний зсув у парадигмі міського планування — від фокусу на суто функціональних аспектах до інтеграції емоційного добробуту та психологічного комфорту як невід’ємних компонентів успішного міського середовища. Такий підхід дозволяє подолати розрив між технічними параметрами проєктування та реальним людським досвідом перебування в місті.

Чому це важливо знати

Дослідження відкриває принципово нову сферу урбаністики, де головним джерелом інформації стає не лише фізична інфраструктура, а й емоційний досвід містян. Ця парадигма виводить міське планування за межі традиційних метрик ефективності та функціональності, інтегруючи виміри суб’єктивного переживання простору.

Такий підхід ґрунтується на розумінні, що міста — це не просто фізичні конструкції, а складні соціально-емоційні екосистеми. Він дає змогу розробляти міські простори, свідомо орієнтовані на психологічне благополуччя мешканців, підвищувати соціальну згуртованість через розуміння колективного досвіду і швидше ідентифікувати та реагувати на проблеми, які традиційно залишалися поза увагою кількісних досліджень.

Особливої актуальності методика набуває в контексті сучасних соціальних викликів. У часи, коли соціологи фіксують зниження міжособистісної довіри, зростання соціальної ізоляції та підвищення рівня тривожності серед міського населення, емоційні мапи можуть стати ефективним інструментом для відновлення порушених зв’язків між містянами та їхнім середовищем.

Цей підхід переосмислює саму концепцію «успішного міста» — воно має не лише забезпечувати базові потреби, а й створювати простір для позитивних емоційних переживань, соціальних взаємодій та формування почуття приналежності. Таким чином, емоційне картографування може стати містком між фізичним простором та людською спільнотою, трансформуючи міста з місць проживання у простори справжнього життя.