Хто цей винахідник?

Володимиру Ніколаєвському — 16 років, він — десятикласник київської школи. Поки однолітки готуються до національного мультипредметного тесту (НМТ), Володимир поєднує онлайн-заняття з розробкою інженерного проєкту. Допомагає друг, батько, який працює в IT, та волонтери — наприклад, із 3D-друком або консультаціями по Arduino.

Що саме розробляє команда?

Вони створюють установку, яка виявляє повітряні цілі за допомогою комп’ютерного зору і нейромережі; оператор ухвалює рішення щодо застосування засобів для знищення. У конструкції є моторна система із поворотним механізмом, прототип платформи та макетні елементи, надруковані на 3D-принтері. Кінцева мета — MVP, який можна передати на фронт.

На якому етапі проєкт?

Наразі — прототипна фаза. Система коректно виявляє дрон на відстані близько 20 метрів, але цього недостатньо для бойових умов. Розробники тренують нейромережу на власних датасетах, тестують алгоритми та працюють над підвищенням дальності й точності виявлення. Водночас вони вже показали робочі механічні компоненти — моторну платформу з обертанням на потрібний кут.

Які головні труднощі та потреби проєкту?

Найскладніше — навчити модель надійно розпізнавати FPV-дрони на великій відстані та в складних умовах (фон, погода, низька контрастність). Потрібні кращі камери, обчислювальні потужності для тренування нейромереж та фінансова підтримка для удосконалення прототипу. Більшість компонентів хлопці купують за власні кошти або отримують як допомогу в обмін на послуги.

Хто допомагає і як вони залучають ресурси?

Підтримка приходить від волонтерів, місцевих фахівців і батьків. Один волонтер надрукував деталі на 3D-принтері безоплатно в обмін на технічну консультацію; батько консультує з IT-питань. Команда планує шукати додаткове фінансування через волонтерські ініціативи й технічні спільноти.

Які перспективи розвитку?

Якщо вдасться збільшити дистанцію виявлення й підвищити стабільність моделі, система може стати корисним інструментом для підтримки Сил оборони України — як елемент радіоелектронної або оптичної протидії. Після завершення війни Володимир мріє працювати над мирними сервісами — наприклад, платформою для спільних поїздок.

Чому це важливо знати

Проєкт демонструє, що навіть молоді інженери можуть робити прикладні розробки для оборони України, поєднуючи волонтерство, локальні ресурси й самоосвіту. Підтримка таких ініціатив пришвидшує появу практичних рішень у місцях, де вони найбільш потрібні, і долучає нові кадри до технологічного фронту.