Найменший птах України живе в Чорнобильському заповіднику
У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику живуть золотомушки — найдрібніші птахи України вагою 5-7 грамів, що в п’ять разів менше за звичайного горобця. В Україні існує два види: поширена жовточуба золотомушка з популяцією 40-65 тисяч пар та рідкісна червоночуба з Червоної книги, якої налічується лише до 400 пар. Узимку птахи витрачають понад 97 відсотків часу на пошуки їжі, з’їдаючи за добу стільки, скільки важать самі.
Про це повідомляє пресслужба Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника у соціальній мережі Facebook.
Два види української колібрі
На території України мешкають два види золотомушок: жовточуба та червоночуба. Жовточуба золотомушка поширена значно ширше — її можна зустріти переважно в Карпатах і на Поліссі, включно з територією Чорнобильського заповідника.
Червоночуба золотомушка є справжньою рідкістю та занесена до Червоної книги України. Цей вид гніздиться виключно в Карпатах та Криму. За даними заповідника, нині в Україні налічують від 40 до 65 тисяч пар жовточубих золотомушок, тоді як червоночубих — лише до 400 пар.
У п’ять разів менше за горобця
Вага золотомушки становить всього 5-7 грамів. Для порівняння: звичайний горобець важить приблизно 25 грамів. Ця крихітність робить золотомушку найменшим птахом України та одним з найдрібніших пернатих Європи.
Через такі мінімальні розміри золотомушку надзвичайно складно розгледіти серед густої хвої ялин, де вона проводить більшість часу.
Життя серед хвої
Життя золотомушок тісно пов’язане з хвойними лісами, особливо з ялинами. Саме в густій хвої ці крихітні птахи знаходять притулок та основне джерело їжі. Під час міграційних періодів золотомушки можуть з’являтися навіть у кущах серед полів.
Хвойні ліси Чорнобильської зони відчуження створюють ідеальні умови для цих пташок завдяки великим масивам незайманих ялинників та відсутності антропогенного тиску.
Раціон і метаболізм
Золотомушки живляться дрібними безхребетними — комахами, павуками та личинками, яких вправно дістають тоненьким дзьобиком з-поміж хвої. Через крихітні розміри птахи мають надзвичайно швидкий обмін речовин, що вимагає постійного харчування.
Узимку золотомушки витрачають понад 97 відсотків часу на пошуки їжі. За добу вони споживають стільки їжі, скільки самі важать — тобто 5-7 грамів. Така інтенсивність харчування необхідна для підтримання температури тіла в холодну пору року.
Унікальна техніка польоту
У польоті золотомушка нагадує метелика — вона здатна зависати в повітрі біля гілочок під час полювання на безхребетних. Саме за цю особливість птаха отримала народну назву «українська колібрі», хоча до справжніх колібрі з Північної та Південної Америки не має жодного стосунку.
Така техніка польоту дозволяє золотомушці ефективно обстежувати хвою в пошуках дрібної здобичі, до якої більші птахи не мають доступу через обмеження щодо розміру.
Дзвінке посвистування серед лісу
Почути спів золотомушки — справжня удача. Її голос нагадує серію коротких свистів, що йдуть один за одним, або тонке дзвінке посвистування. Часто саме за цим характерним звуком орнітологи помічають присутність пташки серед густих ялин, адже розгледіти її в хвої надзвичайно складно.
Якщо в глибині хвойного лісу ви почуєте тонке дзвінке посвистування — можливо, це співає найменша пташка України.
Чому це важливо знати
Присутність золотомушок у Чорнобильському заповіднику підтверджує відновлення природних екосистем в зоні відчуження та здатність дикої природи повертатися навіть на території з радіаційним забрудненням. Найдрібніші птахи України з найшвидшим метаболізмом виявилися достатньо стійкими, щоб вижити в умовах, де людина не може постійно перебувати. Це унікальний приклад адаптації дикої фауни та цінність природоохоронних територій для збереження рідкісних видів, особливо червоночубої золотомушки з Червоної книги.
