Головні новини Києва сьогодні

Директорка Міжнародного центру оборони та безпеки в Таллінні Крісті Райк у статті для Foreign Policy аналізує, чому фінський приклад 1944 року є скоріше попередженням, ніж моделлю для України, адже Москва ніколи не ставила під сумнів існування фінської нації, на відміну від систематичного заперечення української ідентичності впродовж століть.

Що таке фінляндизація в контексті України?

Це ідея територіальних поступок Росії в обмін на мир, за прикладом фінсько-радянського перемир’я 1944 року, коли Фінляндія віддала 12% території, але зберегла незалежність.

Хто просуває концепцію фінляндизації?

Президент Фінляндії Александр Стубб, журнал The Economist та історик Найл Ферґюсон на конференції Ялтинської європейської стратегії Віктора Пінчука в Києві представляли її як позитивний приклад.

Чому це небезпечно для України?

На відміну від Фінляндії 1944 року, Україна має критичне стратегічне значення для російського імперського проєкту, а Кремль не ставить під сумнів існування фінської нації, натомість заперечуючи українську ідентичність.

Які альтернативні моделі існують?

Поділ Німеччини та Кореї після Другої світової війни, де кордони були встановлені де-факто, а не де-юре, що відповідає принципам післявоєнного міжнародного порядку.

Чому Україна — це не Фінляндія 1944 року?

Порівняння України з Фінляндією часів Другої світової війни стало популярним у дискусіях про можливе врегулювання російсько-української війни. Фінляндія дійсно віддала близько 12% своєї території СРСР за Московським перемир’ям 1944 року і більше ніколи не зазнавала нападу. Але експертка з балтійської безпеки Крісті Райк вказує на критичну різницю: Фінляндія — мала країна периферійного стратегічного значення для Москви, тоді як Україна займає центральне, навіть міфічне місце в російському розумінні імперського проєкту.

Кремль ніколи не заперечував існування фінської нації, мови та культури — повна протилежність російському погляду на Україну. Незалежна Фінляндія не була перешкодою радянським амбіціям, але незалежна Україна — це серйозний удар по спробах Росії відновити імперію радянської епохи.

Що насправді врятувало Фінляндію від повторного вторгнення?

Фінляндія уникнула нового вторгнення завдяки комбінації ширшого геополітичного контексту та власної оборонної готовності — а не через дружбу з радянською владою, як помилково стверджує The Economist. Попри офіційний нейтралітет, Гельсінкі підтримували потужну оборону та велику резервну армію протягом усієї Холодної війни. Фіни, як і українці сьогодні, показали себе майстрами війни, здатними завдавати масивних втрат кремлівській армії.

Важливо розуміти: СРСР у 1944 році справді прагнув закінчити війну, тоді як сьогоднішнє російське керівництво чітко демонструє апетит до подальших завоювань в Україні та за її межами.

Часті запитання

Чи можна застосувати фінську модель до України з модифікаціями?

Так, але тільки з двома суттєвими змінами: сильна та добре озброєна Україна як передумова миру, плюс серйозні гарантії безпеки та довгострокова західна підтримка — чого Фінляндія не мала після 1944 року.

Які ризики несе фінляндизація для України?

Фінляндія не лише віддала території, але й платила репарації та прийняла обмеження суверенітету. Москва використовувала «активні заходи» (нині — гібридну війну) для підпорядкування Фінляндії через втручання у вибори, підтримку комуністів, організацію страйків.

Які історичні приклади кращі за фінський?

Поділ Німеччини та Кореї після Другої світової війни пропонують кориснішу модель. У цих випадках нові кордони були встановлені де-факто, а не де-юре, і поважалися залученими сторонами без офіційного визнання як постійні міжнародні кордони. У Європі цей мир тримався до договору 1990 року про об’єднання Німеччини. У Східній Азії — досі триває, попри технічний стан війни між «двома Кореями».

Крісті Райк наголошує: зміна кордонів де-юре не є передумовою для тривалого стабільного миру. Водночас напруженість між двома Кореями залишається високою, що ілюструє ризик поганої угоди для України.

Що означає вимога Росії щодо всього Донбасу?

Кремль вимагає передачі всього регіону Донбасу, включно з великими територіями, які Росія намагалася, але не змогла завоювати з 2014 року. Ця вимога оманливо називається «обміном землями» Кремлем та Білим домом. Ці території містять важливі українські оборонні укріплення — їх передача Росії серйозно підірве здатність України захищати центральні регіони.

Часті запитання

Чому Європа не хоче повернення до епохи Московського перемир’я?

Після Другої світової війни встановлено міжнародний порядок із суворою забороною зміни кордонів через завоювання. Десятки мільйонів людей зазнали примусових переселень у 1940-х, втративши домівки та життя — Європа не хоче повторення.

Як Захід вплинув на, наразі, нездатність України звільнити території?

Адміністрація президента США Джо Байдена затримувала допомогу та сповільнила український контрнаступ, коли Росія була найслабшою наприкінці 2022 — на початку 2023 років. Відтоді Росія наростила військову силу, а Україна виснажилася.

Чому це важливо знати

Україні не потрібен тиск заради швидкої угоди — потрібна посилена підтримка, щоб не підписати мир, який поставить під загрозу не лише українців, а й усю Європу. Адже безпека України нерозривно пов’язана з безпекою Варшави, Таллінна, Риги, Вільнюса та Гельсінкі — якщо Кремль не зупиниться на Дніпрі, він не зупиниться й на Віслі. Угода за фінським сценарієм означає залишити Україну буферною зоною між Заходом і російським імперіалізмом — стратегія, яка вже провалилася у 2014 та 2022 роках.