Таку концепцію пропонують Майкл Левін та група дослідників зі США, Великій Британії, Канади й Португалії в новій міждисциплінарній статті, опублікованій на arXiv у серпні 2025 року. Автори стверджують: з появою життя у Всесвіті з’явилися категорії «минулого» та «майбутнього» в особливому сенсі, а наука має переглянути способи моделювання складних систем.

Що саме пропонують автори

Фізичні процеси існують у безперервному «зараз». Але живі системи створюють додатковий вимір — репрезентаційний час, який дозволяє: — зберігати пам’ять про події — формувати моделі майбутнього
— порівнювати очікування з реальністю та коригувати власні правила

Таким чином, життя принципово відрізняється від типових фізичних систем: воно не лише діє за правилами, а й змінює самі правила та метаправила, які визначають, як ці правила можуть змінюватися.

Як працює ця нова концепція

Науковці виділяють три рівні змін у живих системах:

1. Варіація — перестановка наявних елементів
2. Інновація — переписування моделі, тобто правил
3. Трансформація — зміна самої «мови», якою описані моделі

Ембріогенез, регенерація або метаморфоз — це не відтворення фіксованого креслення, а підтримання «я» як процесу, навіть при повній заміні матеріалу. Автори наводять приклад парадоксу «корабля Тесея»: якщо всі частини корабля замінено, чи залишається він тим самим кораблем?

Чому це виклик для науки

Теоретичний виклик: потрібна математика, здатна працювати із саморефенцією та самозміною — від коалгебр і доменної теорії до категоріальних моделей.

Інженерний виклик: комп’ютерні симуляції мають навчитися переписувати власний код і метаправила, інакше вони не зможуть відтворювати справжню новизну та відкриту еволюцію.

Застосування для штучного інтелекту, біомедицини та економіки

Автори наголошують, що багато систем, з якими ми працюємо, вже «живі» в цьому сенсі:

— Ринки змінюють правила гри; — Спільноти переписують норми; — Моделі штучного інтелекту формують власні уявлення про світ.

Керувати такими системами означає проєктувати їхній внутрішній час — цикл «пам’ять — передбачення — корекція».

Чому це важливо знати

Робота Левіна та колег пропонує нову оптику для розуміння складних систем. Фізика описує, як тече «зараз», а біологія показує, як «зараз» навчилося створювати репрезентації минулого й майбутнього, щоб змінюватися та адаптуватися.

Це не просто косметична зміна парадигми — це зміна самого способу, яким ми мислимо про час і зміни. Для України це важливо в контексті розвитку біотехнологій, нейронауки та штучного інтелекту: нові підходи можуть дати інструменти для розуміння та управління складними соціальними й технологічними процесами.

Джерело: Michael Levin et al., Open Questions about Time and Self-reference in Living Systems, arXiv:2508.11423