Від соцмереж до аудиторії

За словами Еванса, колись студенти приходили на заняття хоча б із туманними спогадами про шкільний курс громадянознавства. Тепер вони з’являються в аудиторії озброєні сміливими, часто хибними переконаннями, які формуються за години щоденного скролінгу TikTok, YouTube та Instagram.

Показовий приклад: анонімне відео, яке понад половина підлітків у національному опитуванні назвала «вагомим доказом» фальсифікацій на американських виборах. Насправді його зняли в Росії — це можна було з’ясувати за лічені хвилини, ввівши кілька ключових слів у пошуковик.

Ігнорувати проблему цифрової довірливості означало зрадити місію курсу. Як можна навчити студентів бути «ефективними та відповідальними учасниками американської демократії», закриваючи очі на потоки дезінформації? Але й радикально переробити курс, де щороку навчаються понад 4000 студентів, викладають 15 інструкторів у 42 секціях — очно, онлайн і в гібридному форматі — означало створити логістичний жах.

Шість модулів замість революції

Саме тоді Еванс натрапив на навчальну програму Civic Online Reasoning, розроблену дослідницькою групою Стенфордського університету під керівництвом Сема Вайнбурга. Програма навчає стратегій, якими послуговуються професійні фактчекери, коли оцінюють інформацію в мережі.

Восени 2021 року Еванс звернувся до розробників із запитанням: чи можна вбудувати елементи цієї програми в курс «Американський уряд 1101», не руйнуючи його структуру?

Відповідь була позитивною. Покоління Z — народжені між 1997 та 2012 роками — черпає знання про світ передусім із соціальних медіа, які витіснили традиційні ЗМІ. Опитування понад тисячі молодих людей віком 13–18 років показало вражаючі цифри: вісім із десяти щотижня натрапляють на конспірологічні теорії у своїх стрічках. При цьому лише 39% хоч колись отримували настанови, як перевіряти достовірність побаченого.

«Бічне читання» як головна зброя

Програма Civic Online Reasoning зосередилася на навичках, критично важливих для свідомого громадянства. Головна стратегія — «бічне читання» (lateral reading): замість того, щоб вивчати сайт чи пост ізольовано, студенти вчаться відкривати нові вкладки й шукати інформацію про джерело. Хто стоїть за цим твердженням? Чи не має автор конфлікту інтересів? Яка в нього експертиза?

Метод уже довів ефективність у старших класах Лінкольна, штат Небраска. Там учні 12-го класу майже вдвічі покращили вміння знаходити достовірну інформацію після шести годин занять — це менше, ніж середньостатистичний підліток проводить онлайн за один день.

Для курсу Еванса створили шість компактних модулів, прив’язаних до конкретних тем. Вивчаєте виконавчу гілку влади? Розберіть Instagram-відео, яке хибно стверджує, ніби президент Байден навмисно підвищує ціни на бензин. Проходите судову систему? Проаналізуйте TikTok про затвердження Кетанджі Браун Джексон у Верховному суді від партійної організації. Досліджуйте вебсайт, який видає себе за незалежний, але насправді фінансується нафтовими компаніями.

Студенти вчилися розпізнавати класичні прийоми маніпуляцій: цитати, вирвані з контексту, змонтовані відео, корпоративні сайти під маскою громадських ініціатив. Паралельно руйнували стійкі міфи. Wikipedia ненадійна? Не завжди — сторінки із замком редагують лише перевірені користувачі. Домен .org гарантує благодійність? Ні, його може зареєструвати будь-хто без жодних перевірок.

Малі кроки — великі зміни

Всього 150 хвилин протягом семестру — і результати перевершили очікування. У масштабному дослідженні взяли участь 3488 студентів протягом двох семестрів. Вони складали тест двічі: на початку курсу та після його завершення. Здатність розпізнавати сумнівні джерела й оцінювати походження інформації зросла на 18%. А 80% студентів визнали, що «дізналися важливі речі» з модулів.

У червні Еванс із колегами опублікували препринт наукової статті з детальним описом експерименту. Їхні висновки підтверджують результати інших досліджень — від курсів харчування до риторики та письма. Усі вони доводять: цифрову грамотність можна значно покращити без революційних змін у навчальних планах.

Автор дослідження переконаний: метод спрацює в будь-якій галузі, де панує дезінформація — від історії та економіки до біології й політики. Великих реформ не потрібно. «Малі кроки можуть привести далеко. А в світі, затопленому дезінформацією, навчити студентів відрізняти факт від вигадки — це, можливо, найважливіша громадянська місія, яку ми можемо виконати», — підсумовує Вайнбург.

Чому це важливо знати

Американський досвід доводить: не потрібно переписувати навчальні програми з нуля. Достатньо вбудувати короткі модулі з фактчекінгу — і студенти стають значно стійкішими до маніпуляцій.

Для України це не просто корисний досвід — це питання національної безпеки. Росія веде проти українців не лише військову, а й інформаційну війну. Дезінформаційні кампанії цілять у найвразливіше: довіру до влади, армії, західних партнерів. Молодь, яка живе в соцмережах, стає першочерговою мішенню.

Уявіть: українські виші інтегрують подібні модулі в курси історії, політології, журналістики. За один семестр — без революцій і мільйонних бюджетів — тисячі студентів навчаються перевіряти джерела, розпізнавати російські фейки, відрізняти пропаганду від новин. Це інвестиція в покоління, яке не повірить черговому «розп’ятому хлопчику» чи «отруєним снігурам».

150 хвилин навчання — 18% приріст критичного мислення. Математика проста, ефект — довготривалий.