При цьому найбільше потерпають молоді люди, жінки та представники лесбійської, гей та бісексуальної спільноти.

Масштаб дослідження

Дослідження базується на аналізі національно репрезентативних даних Crime Survey for England and Wales (CSEW) за період з 2012 до 2020 року. Важливо зазначити, що саме в 2012 році сталкінг став окремим кримінальним злочином у Великій Британії, що пояснює вибір часових рамок. Команда дослідників проаналізувала відповіді 147 711 респондентів віком 16—59 років.

Основні висновки дослідження

Кіберсталкінг зріс на 70%: від 1,0% у 2012/13 до 1,7% у 2019/20 роках. Це єдиний тип сталкінгу, що показав значне зростання.

Фізичне переслідування зросло лише на 15%, а кібер-асистоване (з використанням цифрових засобів для переслідування в реальному світі) — навіть зменшилося.

Упродовж останніх 12 місяців перед опитуванням: — фізичне переслідування пережили 1,3% респондентів; — кібер-асистоване — 2,2%; — кіберсталкінг — 1,5%.

Хто у зоні ризику

Поширеність серед груп ризику

Молодь (16—24 роки) — найвразливіша група: 2,4% постраждали від кіберсталкінгу.

Жінки майже вдвічі частіше потерпають від усіх форм сталкінгу, ніж чоловіки.

Лесбійки, геї та бісексуали перебувають у понад двічі вищому ризику кіберсталкінгу порівняно з гетеросексуальними людьми.

Водночас дані про трансгендерних жертв не збиралися в рамках CSEW, що вказує на необхідність розширення майбутніх досліджень.

Проблема сприйняття: що вважають злочином

48,7% жертв будь-якого сталкінгу вважали, що з ними трапилося «щось неправильне, але не злочин».

Лише 26,7% сприймали свій досвід як злочин.

Ті, хто зазнав лише фізичного переслідування, частіше вважали це злочином, ніж жертви лише кіберсталкінгу.

Жінки частіше за чоловіків сприймали сталкінг як кримінальне порушення, що корелює з їхнім вищим рівнем віктимізації.

Кіберсталкінг рідше пов’язаний із близькими

Дослідження виявило, що кіберсталкери частіше є незнайомцями. Тільки 32% жертв кіберсталкінгу мали особисті чи сімейні зв’язки з переслідувачем, тоді як серед жертв кібер-асистованого сталкінгу таких було 69%.

Голоси дослідниць

Співавторка дослідження доктор Леоні Танцер (Leonie Tanczer) з факультету комп’ютерних наук UCL наголошує:

«Наші висновки показують, що кіберсталкінг не лише стає більш поширеним, але й недостатньо визнається як серйозне правопорушення. Багато жертв відчувають, що те, що з ними трапилося, було “неправильним, але не злочином”, що має глибокі наслідки для людей, які шукають допомоги, і, відповідно, для реєстрації злочинів. Імовірно, що кіберсталкінг недооцінюється з цієї причини».

Перша авторка дослідження доктор Мадлен Яничкій (Madeleine Janickyj) додає:

«Існує очевидний розрив між життєвим досвідом кіберсталкінгу та тим, як він розуміється юридично й соціально. Це впливає не лише на те, чи звертаються жертви по допомогу, але й на те, як реагують поліція та інші служби.

Можливо, нормалізація є фактором, особливо для молодих людей, які настільки звикли до кіберсталкінгу, що не бачать у ньому злочин. Це, мабуть, відображається в ширших поглядах, які розглядають те, що трапляється з людьми онлайн, як щось “не таке погане”, як те, що відбувається в реальному світі».

Що рекомендують науковці

Покращити публічну освіту про кіберсталкінг як кримінальне явище.

Оновити визначення в кримінальному законодавстві: нині кіберсталкінг не має окремої чіткої правової категорії.

Удосконалити опитування CSEW: включити ширші ідентичності, відокремити онлайн-переслідування від офлайну.

Забезпечити кращу підготовку поліції. Наприклад, у відповідях на запити за законом про свободу інформації Metropolitan Police визнала, що онлайн-злочини часто не реєструються належним чином.

Чому це важливо знати

Для українського суспільства, яке дедалі більше живе в онлайн-просторі — і водночас опирається російській агресії, — важливо усвідомлювати: кіберсталкінг — це не дрібниця.

Його недооцінка, особливо серед молоді, відкриває простір для токсичних, маніпулятивних чи небезпечних взаємодій. Як і в питаннях кібербезпеки чи інформаційної гігієни, нормалізація загроз — це слабке місце, яке може бути використане РФ.

У той час, як Україна бореться за своє право на свободу, в тому числі в цифровому середовищі, забезпечення правової та психологічної безпеки онлайн є важливою частиною національної стійкості. Це вимагає зміни суспільного сприйняття, оновлення законів і підвищення готовності поліції реагувати на такі виклики.