Штучний інтелект розкрив секрет стабільних систем
Нобелівський лауреат Деміс Хассабіс висунув революційну гіпотезу про те, що успішні природні та соціальні системи мають спільну рису – вони піддаються вивченню завдяки пройденому “відбору на стабільність”, пише The Lex Fridman Podcast.
Центральна ідея Хассабіса полягає в концепції “Learnable Natural Systems” (LNS) – систем, які можна ефективно моделювати класичними алгоритмами. Керівник Google DeepMind стверджує, що природні системи не випадкові, а пройшли тривалий процес відбору, який створив у них чітку внутрішню структуру.
“Білки складаються саме так, бо інші конфігурації нестабільні. Гори мають певну форму через мільйони років ерозії. Планетарні орбіти стабільні, бо нестабільні давно зруйнувалися”, – пояснює Хассабіс механізм природного відбору на стабільність.
Ця концепція має глибокі паралелі з розвитком людських суспільств. Країни, які пройшли тривалий “відбір на стабільність” – Швейцарія, скандинавські держави, Японія – демонструють найвищі показники якості життя. Їхні інститути, закони та соціальні норми витримали випробування часом, відсіявши неефективні моделі.
Швейцарія розвивала свою систему прямої демократії століттями. Кожен референдум, кожне рішення кантону було експериментом, який або закріплювався, або відкидався. Результат – одна з найстабільніших політичних систем світу, де громадяни голосують за конкретні рішення кілька разів на рік.
Скандинавські країни пройшли власний шлях відбору. Норвегія трансформувала нафтові надходження в суверенний фонд замість миттєвого споживання. Данія створила flexicurity – гнучку систему зайнятості з потужним соціальним захистом. Фінляндія реформувала освіту, зробивши ставку на довіру до вчителів.
Контраст з країнами, які “балансують” попри природні багатства, вражає. Венесуела з найбільшими запасами нафти переживає гуманітарну кризу. Нігерія, попри нафтові ресурси, має один з найнижчих рівнів життя. Росія з величезними природними багатствами деградує в авторитаризм.
Різниця полягає саме в пройденому відборі. Стабільні суспільства виробили механізми самокорекції – незалежні суди, вільну пресу, змінюваність влади. Кожен з цих елементів був випробуваний кризами та конфліктами. Те, що працювало – залишалося, що ні – відкидалося.
Україна зараз проходить власний прискорений відбір на стабільність. Війна виявила як слабкі місця системи – корупцію, неефективність окремих інститутів, так і сильні – громадянське суспільство, здатність до самоорганізації, адаптивність. Кожен день війни – це еволюційний тиск, який формує нові, більш стійкі структури.
Концепція Хассабіса пояснює, чому деякі реформи приживаються, а інші – ні. Успішні зміни відповідають внутрішній логіці системи, невдалі – суперечать їй. ProZorro працює, бо відповідає запиту суспільства на прозорість. Численні спроби створити “українську Кремнієву долину” провалювалися, бо ігнорували місцевий контекст.
Ключовий висновок з теорії LNS для суспільств: стабільність не досягається одномоментно через “правильні” закони чи лідерів. Вона формується через тривалий процес відбору, де кожна криза – це тест на життєздатність системи.
Чому це важливо знати
Розуміння принципів “відбору на стабільність” критично важливе для України в умовах війни та майбутньої відбудови. Замість копіювання чужих моделей, країна має виробити власні стійкі інститути через випробування та адаптацію. Війна прискорила еволюційний відбір – неефективні елементи системи відмирають під тиском обставин. Громадянське суспільство, волонтерський рух, реформовані ЗСУ – це приклади структур, що довели свою життєздатність. Усвідомлення цих процесів допоможе зберегти та розвинути те, що працює, і позбутися застарілих моделей. Майбутнє України залежить від здатності пройти цей відбір і вибудувати систему, стійку до внутрішніх та зовнішніх викликів.