Зсув глобального інноваційного порядку

У статті «Китай пропонує альтернативу західному “технофеодалізму”» (China offers an alternative to Western ‘technofeudalism”) від 24 червня 2025 року аналітик Саймон С. Х. Чан описує фундаментальну філософську відмінність між західною та азійською моделями розвитку інновацій. Західна — так звана «безперешкодна» модель (permissionless model) — історично базується на дерегуляції, швидких експериментах і пріоритеті ринку. Вона породила технологічних гігантів на кшталт Google і Meta, але водночас спричинила кризу довіри через експлуатацію користувачів, непрозорість алгоритмів і надмірну концентрацію влади.

Натомість китайська «регульована» модель (permissioned model), яка передбачає стратегічне планування, державну координацію та соціальну відповідальність, дедалі частіше розглядається як життєздатна альтернатива.

Довіра як каталізатор змін

За даними останнього дослідження Edelman Trust Barometer, 72% китайців довіряють штучному інтелекту, тоді як у США цей показник становить лише 32%, а у Великій Британії — 28%. Подібна тенденція спостерігається в Індії, Індонезії, Малайзії та Таїланді, де рівень довіри до інновацій значно перевищує західні показники.

Ця різниця має вирішальне значення: без громадської підтримки навіть найпередовіші технології не можуть масштабуватися. У Китаї високий рівень довіри став результатом послідовного поєднання технологічного розвитку з національними пріоритетами та стратегією самодостатності.

Дві моделі інновацій: швидкість vs контроль

Перша модель — «безперешкодна» — дала Силіконовій долині її унікальну динаміку. Вона віддає перевагу швидкості, готовності до ризику та мінімальному регулюванню, виходячи з принципу, що інновації повинні розвиватися вільно, без попереднього схвалення.

Друга — «регульована» модель, поширена в Азії, — передбачає більш контрольований підхід. Тут інновації розвиваються відповідно до національних пріоритетів, під громадським наглядом і в рамках продуманого планування. Якщо раніше цю модель критикували за повільність і бюрократизм, то сьогодні вона виявляється дедалі більш актуальною на тлі зростаючих побоювань щодо втрати робочих місць, зловживання технологіями та поширення дезінформації.

Від технофеодалізму до технозаслуженості

Економіст Яніс Варуфакіс попереджає, що Захід дрейфує в бік так званого «технофеодалізму» — системи, де великі технологічні компанії витягують цифрову ренту, створюють закриті екосистеми та централізують вартість. Користувачі стають кріпаками всередині закритих платформ, тоді як компанії ставлять інтереси акціонерів вище суспільної цінності.

На противагу цьому Чан пропонує концепцію «технозаслуженості» (technomeritism). Ця модель виходить за межі простого регуляторного контролю, пропонуючи ширшу систему цінностей, де технологічний успіх вимірюється не ринковою капіталізацією, а тим, чи заслуговує технологія свого місця в суспільстві. Легітимність досягається через відповідність суспільним цілям, громадянську підтримку та узгодженість з національною стратегією.

Китайські технохаби: планування замість стихійності

Мало які країни втілюють регульовану модель так комплексно, як Китай. Поряд із відомою історією Шеньчженя, такі міста як Ханчжоу перетворилися на потужні інноваційні центри. Тут базуються компанії на кшталт DeepSeek і Unitree Robotics, а екосистема формується завдяки державному плануванню, промисловій політиці та цільовій підтримці — іноді у формі квот на обчислювальні потужності замість прямих фінансових субсидій.

Ченду також стрімко розвивається, інвестуючи в штучний інтелект, суперкомп’ютери та економіку низьковисотних польотів. Ці процеси не випадкові — вони є результатом ретельного міжсекторального планування, що демонструє, як китайська модель інтегрує політику в розробку інновацій, а не реагує на зміни постфактум.

Відкритий код як геополітична стратегія

Прийняття Китаєм принципів відкритого коду є яскравим прикладом технозаслуженості в дії. Роблячи основні технології, такі як великі мовні моделі, публічно доступними, компанії на кшталт DeepSeek та Alibaba Group знижують бар’єри входу, заохочують співпрацю та підкріплюють ідею, що інновації здобувають легітимність через спільну цінність, а не приватний контроль.

Як нещодавно зазначив засновник Huawei Technologies Жень Чженфей, середовище відкритого коду принесе користь довгостроковому майбутньому країни. У світі, сформованому санкціями та протекціонізмом, відкритий код стає не лише захисним інструментом, але й відображенням глибшого принципу: технологічний суверенітет досягається не через накопичення та експлуатацію, а через розподіл можливостей таким чином, щоб це служило національним і колективним цілям.

Гонконг: лабораторія інноваційного осмосу

На цьому тлі Гонконг відіграє життєво важливу роль. З його системою загального права, міжнародними стандартами та глобально орієнтованими талантами, він унікально позиціонований для забезпечення того, що Чан називає «інноваційним осмосом» — багатостороннім середовищем співпраці для китайських і глобальних інноваторів.

Такі ініціативи, як програма InnoHK у Гонконзькому науковому парку, показують, як місто може сприяти науково-дослідній співпраці, яка в іншому випадку була б занадто складною або викликовою для реалізації деінде.

Чому це важливо знати

Ми рухаємося не до єдиної глобальної моделі інновацій, а радше до ери технологічних блоків і геополітичних альянсів. Збігнєв Бжезінський у своїй книзі Out of Control передбачив формування «альянсу ображених» — Китаю як «старшого брата», Росії як «молодшого», плюс Ірану та Північної Кореї. Сьогодні цей альянс набуває не лише військово-політичних, але й технологічних контурів.

Для України, яка веде війну проти Росії — «молодшого брата» в цьому альянсі — китайська модель технологічного розвитку є радше викликом, ніж прикладом для наслідування. Підтримка Китаєм російської агресії, постачання технологій подвійного призначення та обхід санкцій роблять КНР частиною загрози українській незалежності.

Водночас, розуміння китайської моделі «технозаслуженості» критично важливе для України з кількох причин:

По-перше, це допомагає зрозуміти технологічну стратегію супротивника. Якщо Захід рухається до «технофеодалізму» приватних корпорацій, то «альянс ображених» будує альтернативну модель державно-контрольованих технологій із закритими екосистемами та обмеженим доступом.

По-друге, Україна може взяти окремі елементи різних моделей, створюючи власний шлях: публічну довіру та національні пріоритети — з азійського досвіду, відкритість і динамізм — із західного, але без копіювання авторитарного контролю чи корпоративної експлуатації.

По-третє, в умовах формування технологічних блоків Україна має чітко визначити своє місце в демократичному альянсі, використовуючи війну як каталізатор для прискореного технологічного розвитку та інтеграції з партнерами по НАТО та ЄС.

У світі, що розколюється на технологічні імперії, для України критично важливо не просто обрати сторону, а стати активним гравцем у формуванні нового порядку — такого, де технології служать свободі, а не авторитаризму.