У Туреччині знайдено докази жіночої спадковості у давньому неолітичному суспільстві

Згідно з результатами дослідження, проведеного міждисциплінарною групою науковців на чолі з еволюційним генетиком Мехметом Сомелем (Mehmet Somel) із Близькосхідного технічного університету в Туреччині, у Чатал-Гююк переважали жіночі лінії родоводу. Це перше зафіксоване ДНК-дослідження, що підтвердило жіноцентричну організацію суспільства у перших аграрних культурах.

«З Чатал-Гююк ми вперше маємо найдавніший генетично підтверджений патерн соціальної організації серед землеробських суспільств, і він виявився орієнтованим на жінок», — прокоментував Сомель у листуванні з Live Science.

Що таке Чатал-Гююк і чому він важливий?

Чатал-Гююк (Çatalhöyük) — неолітичне поселення на території сучасної Туреччини, яке існувало приблизно з 7100 до 6100 року до н.е. Воно охоплювало понад 13 гектарів і складалося зі щільно забудованих будинків із входами через дахи, поховань під підлогами осель, а також численних фресок і скульптур, зокрема жіночих фігурок із вираженими грудьми, животами й стегнами.

Ще у 1960-х роках археолог Джеймс Мелларт (James Mellaart) припустив, що це було матріархальне суспільство з культом богині-матері. Однак у 1990-х Ієн Ходдер (Ian Hodder) зі Стенфордського університету, який продовжив розкопки, назвав Чатал-Гююк рівноправною громадою без істотних відмінностей між чоловіками і жінками.

Як досліджували ДНК і що виявили

У новому дослідженні команда проаналізувала ДНК 131 індивіда з поховань під будинками. Було встановлено, що:

• перші ступені спорідненості (батьки, діти, рідні брати/сестри), родичів ховали разом у межах одного будинку;
• другі та треті ступені (дядьки, тітки, онуки, двоюрідні брати) — у сусідніх оселях;
• спорідненість часто передавалася по жіночій лінії.

«Ми не шукали спеціально ці зв’язки по материнській лінії, — визнав Сомель. — Але дані чітко вказують, що чоловікоцентричні практики, характерні для Європи епохи неоліту і бронзи, не були універсальними».

Крім того, дослідники ідентифікували статеву приналежність немовлят і малих дітей на основі ДНК — що неможливо зробити лише за кістками — і зауважили: дівчатка частіше отримували поховальні дари.

«Ми не очікували, що дівчатка отримували більше дарів, ніж хлопчики», — додав Сомель.

У Чатал-Гююк уперше виявлено послідовну структуру родин, пов’язану з материнським походженням. Однак дослідники обережно використовують термін female-centered («орієнтоване на жінок») замість matrilineal («матрилінійне»), оскільки друге передбачає юридично-соціальні норми, яких наразі не можна однозначно довести.

Що кажуть інші дослідники

Археолог Йенс Нотрофф (Jens Notroff) із Німецького археологічного інституту, який не брав участі в дослідженні, назвав відкриття «першими систематичними доказами безперервної матрилінійної організації неолітичної спільноти».

Бенжамін Арбакл (Benjamin Arbuckle) з Університету Північної Кароліни вказав на подвійні стандарти в оцінці археологічних даних:

«Якби розподіл статей був навпаки, ніхто б не сумнівався, що перед нами патріархальна структура», — написав він у колонці для Science.

Арбакл додав, що у науковому середовищі існує стійке упередження щодо визнання жіночої влади:

«Це свідчить про те, як важко вченим уявити світ, де панує суттєва жіноча влада, попри численні археологічні, історичні та етнографічні дані».

На цьому тлі Чатал-Гююк різко контрастує з більш пізніми суспільствами Європи, де домінували чоловіки, наголосив Нотрофф. Він вважає важливим дослідити, коли і чому відбувся цей цивілізаційний зсув.

Сомель у свою чергу повідомив, що команда вже аналізує ДНК з інших, ще більш ранніх, поселень регіону, щоб визначити, наскільки Чатал-Гююк є унікальним явищем.

Чому це важливо знати

Це відкриття має велике значення для України, яка у своїй боротьбі з російською агресією відстоює принципи рівності, демократії та самовизначення. Досвід Чатал-Гююк показує, що моделі соціального устрою з високою роллю жінок мають глибоке історичне коріння, і не є винятком. У сучасному контексті, де роль жінок в обороні, волонтерстві, політиці та науці є особливою, це дослідження слугує археологічним підтвердженням того, що жіноче лідерство — не новий тренд, а відновлення історичної традиції.

Також ці дані важливі для розуміння еволюції суспільних структур: якщо орієнтовані на жінок моделі існували задовго до патріархату, варто переглянути уявлення про «природність» чоловічої домінації. Це може посилити культурну, освітню та політичну дискусію в Україні, зокрема у контексті реформування гуманітарної політики та розбудови справедливого суспільства після перемоги.