Людство має космічний дедлайн

«Зрештою, все життя на Землі буде знищено Сонцем», — попередив Маск цього тижня в інтерв’ю. Тепер вчені підтвердили, коли саме це може статися.

Використовуючи один із найпотужніших суперкомп’ютерів, дослідники провели понад 400 000 симуляцій і змоделювали довгострокову зміну клімату, склад атмосфери та поведінку Сонця. Їхні результати опубліковані в журналі Nature Geoscience, пише The Daily Mail.

Два сценарії кінця життя на Землі

Перший сценарій: деградація біосфери

Науковці з’ясували, що життєздатність атмосфери Землі буде втрачена приблизно через 1,08 мільярда років (±140 мільйонів років). Основною причиною стане поступове підвищення яскравості Сонця, що спричинить:

• зростання глобальних температур;
• поступове скорочення кисню в атмосфері;
• вимирання фотосинтезуючих організмів.

На фінальному етапі залишаться лише анаеробні мікроорганізми, які можуть виживати без кисню. Це явище дослідники назвали «неминучою деградацією біосфери» (inevitable biosphere degradation).

За допомогою математичного моделювання вчені встановили, що атмосфера Землі з рівнем кисню понад 1% від сучасного збережеться протягом приблизно 1,08 мільярда років. Після цього умови стануть непридатними для більшості форм життя, які нам відомі.

Другий сценарій: червоний гігант

Окрім цього, вчені підтвердили класичну астрономічну теорію: через приблизно 5 мільярдів років Сонце вичерпає запаси водню, перейде у фазу червоного гіганта (red giant phase) і значно розшириться.

У цьому стані воно, ймовірно, поглине внутрішні планети, включно з Меркурієм, Венерою і, можливо, Землею. NASA давно попереджало, що врешті-решт Сонце вичерпає свою енергію, але також зазначає, що наша зірка лише подолала менше половини свого життєвого циклу.

Маск: «Марс — це страховка для життя»

В інтерв’ю ведучому Fox News Джессі Воттерсу (Jesse Watters) у понеділок Маск пояснив, чому колонізація Марса є, на його думку, найважливішою місією людства.

«Марс — це страховка для життя загалом, — наголошує підприємець. — Сонце поступово розширюється, і тому нам у певний момент необхідно стати мультипланетною цивілізацією, бо Землю буде спалено».

Він підкреслив, що колонія на Марсі має бути повністю самодостатньою, щоб вижити без вантажів із Землі.

«Якщо постачання із Землі припиняться — через кінець цивілізації чи іншу катастрофу — і Марс не зможе вижити, тоді ми не створили страховку, — пояснив Маск. — Ключовий момент у майбутньому, коли доля життя, яке ми знаємо, буде назавжди змінена, настане тоді, коли Марс стане самодостатнім».

Маск називає це «фундаментальним роздоріжжям на дорозі долі (the fundamental fork in the road of destiny) — метафорою, яку він часто використовує для пояснення своїх довгострокових планів, включаючи період придбання Twitter.

Трамп і NASA: ставка на колонізацію

Видання повідомляє, що адміністрація президента Дональда Трампа підтримує місію Маска щодо колонізації Марса. Зокрема:

1 травня 2025 року адміністрація Трампа скоротила фінансування NASA на $6 млрд, що є найбільшим скороченням бюджету агентства за всю його історію. Скорочення торкнулося програм МКС, наукових досліджень та проєкту повернення зразків із Марса, який уже коштував NASA мільярди.

Водночас виділено понад $1 мільярд на пілотовані місії, щоб «забезпечити безпрецедентні, інноваційні та ефективні зусилля Америки з дослідження космосу людиною».

Пропозиція Білого дому підкреслює важливість того, щоб NASA випередило Китай у поверненні на Місяць і першому висадженні людини на Марс, що повністю відповідає основній меті космічної компанії Маска, SpaceX.

Цікаво, що президент Трамп використав ту ж метафору про «роздоріжжя», коли ініціював добровільне скорочення працівників федерального уряду, а Маск натякнув, що допоміг спланувати цю ініціативу.

Чому це важливо знати

Хоча загибель життя на Землі очікується не раніше ніж за мільярд років, саме ця довгострокова перспектива формує стратегії сучасних технологічних лідерів і космічних агентств. Маск та його прибічники розглядають колонізацію Марса не як фантастику, а як стратегічну необхідність — через астрономічну неминучість змін у нашій сонячній системі.

Проте скорочення наукових програм NASA на користь «мультипланетних амбіцій» породжує серйозну дискусію: чи не стане гонитва за далеким майбутнім загрозою для теперішньої науки і для вирішення нагальних проблем Землі? Наприклад, проєкт повернення марсіанських зразків (Mars Sample Return) був важливим із наукової точки зору, але зараз його фінансування під загрозою.

Зміна пріоритетів під впливом візіонерів, таких як Маск, демонструє, що довгострокова стратегія збереження людства стає дедалі важливішим фактором у формуванні космічної політики США, особливо в контексті космічного суперництва з Китаєм.