Згідно з новим дослідженням, опублікованим у Nature Astronomy, метеорити, які могли б розповісти нам про походження Сонячної системи та виникнення життя, масово зникають ще до того, як потрапляють в атмосферу Землі, пише sciencealert.com.

Йдеться про вуглецеві хондрити — найпримітивніші метеорити, багаті на воду, органічні речовини та вуглець. Але на Землі їх знаходять менше ніж 4%, хоча за всіма моделями їх має бути понад 50%.

Автор дослідження, Патрік М. Шобер, дослідник NASA, пояснює, чому це так.

Що таке вуглецеві хондрити?

Це давні породи, в яких вода міститься не в рідкому вигляді, а хімічно зв’язана у мінералах. Саме такі метеорити вважаються ймовірними джерелами води та органіки на ранній Землі.

Однак вони надзвичайно крихкі і не витримують екстремального нагріву при вході в атмосферу.

Де вони зникають?

Виявилось, що не атмосфера Землі є головною проблемою. Основна частина “втрати” цих порід відбувається вже в космосі, задовго до входу в атмосферу:

• Під час обертання навколо Сонця астероїди піддаються циклічному нагріву.
• У вуглецевих породах виникають мікротріщини, які поступово руйнують цілі уламки.
• Найбільш вразливі частини просто розсипаються ще в космосі.

Це явище називається термічне розщеплення. Його ефект — вибіркове знищення крихких, водовмісних уламків, ще до того, як вони досягнуть атмосфери.

Як це досліджували?

Науковці зібрали дані з 19 спостережних мереж у 39 країнах — включно з:

• FRIPON (Франція + 15 країн)
• Global Fireball Observatory (Австралія та міжнародні партнери)

Ці мережі фіксують вогняні кулі (fireballs) — яскраві спалахи при вході метеорів в атмосферу. Загалом було проаналізовано понад 8000 таких траєкторій.

Використовуючи ці дані, команда визначила, які типи метеорів найчастіше виживають, а які — зникають.

Висновок: ефект виживання сильніших

Загалом, тільки 30%–50% уламків, що залишилися після сонячного нагріву, долають атмосферу. Саме тому вуглецеві хондрити практично не доходять до земної поверхні.

“Ми виявили, що головний фільтр — не атмосфера, а космос”, — пише Шобер.

Це пояснює парадокс метеоритів: ми бачимо багато вуглецевих астероїдів у телескопи, але дуже рідко знаходимо їх уламки на Землі.

Що далі?

• Точніше виявлення об’єктів перед ударом за допомогою телескопів.
• Покращені моделі руйнування в атмосфері.
• Вивчення кольорів метеорів, щоб оцінювати їхній хімічний склад ще до падіння.

Крім того, місії з повернення зразків, як-от NASA OSIRIS‑REx і японська Hayabusa2, вже дозволили отримати неушкоджені зразки вуглецевих астероїдів — і це один з головних інструментів для дослідження “втрачених” метеоритів.

Чому це важливо знати

Вуглецеві метеорити — ключ до розгадки походження води, життя і планетарних систем. Розуміння того, чому вони не досягають Землі, відкриває нові напрями досліджень і дозволяє будувати точніші космічні моделі, зокрема для пошуку життя на інших планетах.