Літературна прогулянка крізь століття
Як пише Die Welt, мандрівка Симрок-Фрейліграт-Веґом (Simrock-Freiligrath-Weg) — це занурення у світ поезії, вина, пейзажів і легенд, які понад 200 років формували уявлення про «романтичний Рейн».
Маршрут починається біля лісового узлісся Гоннефа, біля підніжжя Сіммерґебірґе (Siebengebirge), і веде до самого берега Рейну в Ункелі — від садиби поета Карла Сімрока (Karl Simrock) до будинку його друга та колеги Фердинанда Фрейліграта (Ferdinand Freiligrath).
Садиба Сімрока на Менценберзі була збудована 1837 року як літній дім на час університетських канікул. Саме в той період він став першим професором германістики в Боннському університеті завдяки перекладам «Пісні про Нібелунгів» (Nibelungenlied) та «Парціфаля» (Parzival) на сучасну німецьку мову.
Поетичний побут і винна романтика
На фасаді будинку й досі зберігається напис «Parzival» — назва, яку Сімрок обрав для свого притулку. Поруч стоїть будиночок управителя, який доглядав за виноградниками, що вкривали схили до появи філоксери. На місці колишніх терас тепер росте ліс, але залишилася одна давня лоза сорту «Eckenblut» — названого так на честь велетня Екке (Ecke), якого, за новою версією легенди від Сімрока, начебто переміг Дітріх фон Берн (Dietrich von Bern).
У своїх листах та віршах, зокрема в «Попередженні щодо Рейну» (Warnung vor dem Rhein), Сімрок іронічно застерігав свого сина від занадто «солодкого» життя на Рейні:
До Рейну, до Рейну — не йди до Рейну!
Мій сину, повір мені:
Там надто солодко лине життя,
Там надто радісно квітне відвага твоя.
(«An den Rhein, an den Rhein, zieh’ nicht an den Rhein. Mein Sohn, ich rate dir gut, da geht dir das Leben zu lieblich ein, da blüht dir zu freudig der Mut»)
Однак друзів це не зупиняло: його гостями були Генріх Гейне (Heinrich Heine), Людвіг Уланд (Ludwig Uhland), Вільгельм Грімм (Wilhelm Grimm) з родиною. Саме з братами Грімм Сімрок підтримував тісні зв’язки, адже, як і вони, збирав та видавав казки й легенди.
Музика, література і архітектура
Далі стежка веде до замку Гаґергоф (Schloss Hagerhof), що належав заможній сім’ї Вайєрманн (Weyermann), які викупили маєток у Кельнського парфумера Фаріна (Farina). Вони перебудували його в стилі англійського Тюдора (Tudor-Stil). Дружина господаря, Еммі Вайєрманн (Emmy Weyermann), була талановитою піаністкою й організовувала знамениті музичні дні на Трійцю.
Сьогодні у замку розташовані бібліотека, їдальня та адміністрація приватної гімназії Schloss Hagerhof. Шкільні корпуси псують історичний краєвид, але архітектура збереглася, зокрема ставок із ліліями, готичні арки та башточки.
Слідами літераторів до Драхенфельса
Наступна зупинка — старий гостьовий будинок Clouthscher Hof у селі Райнбрайтбах (Rheinbreitbach), що колись належав монастирському винному господарству. Саме тут 1853 року, на запрошення Сімрока, провела літо родина Вільгельма Гріма. Будинок мав башту й був побудований у стилі фахверку.
Як писав сам Сімрок: «Ідилію не псує жодна штучна прикраса. Особливого вбрання не потрібно.» („Das Idyll wird nicht durch falsche Staffage gestört. Es ist keine besondere Toilette nötig.“)
Тобто — тут можна було почуватись як удома, без формальностей. Це було місце простоти й краси — з виглядом на Рейн і тло Драхенфельса (Drachenfels).
Цей легендарний пагорб з руїнами замку був обов’язковою зупинкою. Панорама звідти охоплює острови Графенверт (Grafenwerth) і Нонненверт (Nonnenwerth), і сягає аж до Кельна. До вершини можна дістатися або пішки, або на історичній зубчастій залізниці Drachenfelsbahn з Кенігсвінтера (Königswinter).
Остання зупинка — будинок Фрейліграта
Маршрут завершується на набережній Ункеля, перед бароковою віллою, де жив поет Фердинанд Фрейліграт. До Революції 1848 року він писав поезії про природу, а згодом став одним із провідних поетів німецького політичного романтизму. Саме на Драхенфельсі він створив поему Auf dem Drachenfels:
Це — келих! На його краю, де мохом зросла вершина,
Легенда дрімає в тіні.
А вино, що піниться в цім кубку —
Це сама романтика, це — любов (Minne)!(„Das ist ein Kelch! Die Sage träumt an seinem Rand auf moos’ger Zinne. Der Wein, der in dem Becher schäumt, ist die Romantik, ist die Minne!“)
А в сусідньому в’язничному турі в Ункелі, як оповідають місцеві легенди, перед переїздом до Відня провів ніч і Людвіг ван Бетховен (Ludwig van Beethoven) — чи то за пиятику, чи то за борги, чи й за те й інше.
Чому це важливо знати
Маршрут Симрока і Фрейліграта — не просто мальовничий похід у минуле. Це — літературна карта пам’яті про те, як поезія, краєвиди та культура створюють унікальний образ країни. Рейнська романтика сформувала німецьку ідентичність і вплинула на європейську естетику XIX століття — і донині приваблює мандрівників, що шукають натхнення, спокій і красу.
