Фільм A Minecraft Movie, знятий за культовою відеогрою, побив рекорди касових зборів серед екранізацій ігор. Але його шалений успіх — це не лише цифри. Як пише The Guardian, прокат перетворився на соціальне явище, де підлітки буквально кричать, аплодують і закидують зал попкорном — усе заради «моментів впізнавання», на кшталт появи Chicken Jockey.
«Фактично, діти дивляться самих себе, як вони дивляться фільм», — зазначає автор Джессі Гассенджер.
Глядачі знімають не екран, а реакції залу, що стало окремим трендом у TikTok. Цікаво, що крики починаються не тоді, коли з’являється персонаж Chicken Jockey, а коли Джек Блек просто вимовляє його ім’я. На одному з показів поліція вивела найгаласливіших підлітків, і саме цей інцидент запустив флешмоб у мережі.
Кінотеатр як стрім: нова форма глядацького досвіду
У дорослих реакції змішані:
— хтось сміється з TikTok-хаосу,
— хтось занепокоєний, що діти дивляться фільми як YouTube-контент,
— а хтось взагалі критикує фільм як культурну деградацію.
Однак критик визнає: усі ці позиції мають сенс. З одного боку, це життєдайний успіх для кінотеатрів, які досі оговтуються після пандемії та конкуренції з потоковими платформами.
«A Minecraft Movie — це добре для прокату, бо зали потребують саме таких хітів, які затягують підлітків із TikTok назад до спільного перегляду», — йдеться у статті.
Діти не бездумні — вони просто хочуть веселощів
Автор критикує дорослих, які ображаються на дитяче кіно, хоча самі влаштовували фанатські оргії на Marvel-фільмах чи висміювали «Сутінки» як продукт для дівчат.
«Сміятись над Chicken Jockey — не менш інтелектуально, ніж аплодувати портальному бою в Avengers: Endgame».
Попри це, критик наполягає: діти заслуговують на краще кіно, ніж просто набір референсів і мемів. Наприклад, фільм справляє приємне враження тим, що режисер Джаред Гесс (автор “Napoleon Dynamite”) додає своєрідний шарм, але друга половина стрічки — суцільне безглуздя.
Проблема — не в Minecraft, а в домінуванні медіа-контенту над культурою
Основна тривога автора — не сам фільм, а те, що подібні продукти витісняють інші жанри з кіноекранів.
«Діти мають право сміятись з Chicken Jockey, але також повинні знати, хто такий Кінг-Конг, що таке Looney Tunes і чому важливо подивитись Studio Ghibli чи хоча б Napoleon Dynamite.»
Це не атака на попкультуру — це прохання про баланс, бо один тип розваг не має монополізувати дитячий досвід.
Чому це важливо знати
“A Minecraft Movie” — тріумф для кінотеатрів, але симптом кризи культури дитинства.
Фільм, побудований на грі, мемах і рефлексивному перегляді себе в TikTok, захопив покоління, яке зростає в епоху клікбейтів і стрімів. Але разом із тим він став каталізатором запеклої дискусії: чи не забули ми, що діти заслуговують не тільки на розвагу, а й на емоційно й естетично якісні історії?
