Як повідомляє німецьке видання Welt, президент США демонстративно оминув Ізраїль, що викликає серйозне занепокоєння в уряді Беньяміна Нетаньягу та сигналізує про зміну регіональних пріоритетів Вашингтону.
Розкіш і великі цифри
Дональд Трамп у вівторок розпочав чотириденну поїздку країнами Перської затоки, першою зупинкою якої стала Саудівська Аравія. Візит супроводжується безпрецедентною розкішшю – Катар надав президентові США літак, який називають «літаючим палацом» (flying palace). За даними Welt, цей повітряний лайнер — 76-метровий джамбо-джет з палацовим інтер’єром — має п’ять кухонь, кілька спалень із приєднаними ванними кімнатами, вбудований ліфт, центральні сходи та просторі конференц-зали. На борту настільки багато розкоші, що замість понад 600 пасажирів літак вміщує лише близько 100.
«Це лише невелика люб’язність катарців, яка символізує всю поїздку — йдеться про величезні гроші, ще більше гламуру і лише на другому місці складні теми, як-от війна в Смузі Гази та іранське атомне питання», — пише Welt.
Справжньою метою візиту, за словами самого Трампа, є інвестиційні угоди на рекордну суму.
«Я сказав саудитам: я приїду, якщо ви інвестуєте трильйон доларів у США — і вони погодились», — цитує Welt президента.
Поточні інвестиції Саудівської Аравії вже становлять близько 400 мільярдів доларів, до яких мають додатися проєкти на 600 мільярдів, як пообіцяв кронпринц Мохаммад бін Салман. Водночас Об’єднані Арабські Емірати мають намір збільшити свої інвестиції в США до 1,4 трильйона доларів.
«Ми побачимо інвестиційні угоди, а також продаж американських оборонних товарів, важливу роль відіграватимуть і угоди щодо дата-центрів, — коментує Крістіан Кох із Gulf Research Center, саудівського аналітичного центру з офісами в Брюсселі та Женеві. — Перш за все, ми побачимо великі цифри та гучні оголошення, адже для американської аудиторії це надзвичайно важливо. Інше питання, що з цього буде реалізовано».
Катар як ключовий посередник
Особливу увагу Трамп приділяє Катару — країні, яку він не відвідав під час своєї першої каденції через дипломатичну блокаду з боку інших арабських держав Перської затоки.
За словами Себастьяна Зонса з боннського аналітичного центру Carpo: «Катар, з одного боку, приймає найбільшу військову базу США на Близькому Сході, а з іншого — ця держава має особливі відносини з Іраном».
«Катарські контакти з Тегераном можуть бути дуже корисними для США, — пояснює Зонс. — Наразі США шукають вирішення шляхом переговорів з Іраном, чи то щодо ядерної програми, чи то у зв’язку з підтримуваними Іраном бойовиками, такими як «Хезболла» або «Хамас». Навіть саудити знову літають з державними візитами до Ірану. Ні арабські країни Перської затоки, ні США наразі не хочуть війни з Іраном. Усі шукають компромісу, і катарці особливо важливі, бо мають досвід у ролі посередника».
Дистанціювання від Ізраїлю
На відміну від своєї першої близькосхідної поїздки 2017 року, коли Трамп відвідав Ізраїль і отримав овації ще під час вітальної промови, цього разу він відмовився від візиту до єврейської держави. «Зробимо це іншим разом», — лаконічно заявив він на церемонії в Овальному кабінеті у відповідь на запитання, чи відвідає Єрусалим.
За інформацією Welt, відносини між адміністрацією Трампа і урядом Нетаньягу зараз напружені. Довірені особи Нетаньягу описали атмосферу для Washington Post як «тривожну» і навіть «панічну». Один із радників президента США відверто заявив: «Ми не фанати Бібі» (прізвисько Нетаньягу), додавши: «Трамп наполягає — люди повинні відкласти зброю».
Особливо симптоматичним Welt вважає факт, що коли в неділю Трамп оголосив про звільнення американсько-ізраїльського громадянина Едана Александера з полону «Хамасу», він написав у своїй соціальній мережі Truth Social:
«Це був акт довіри до Сполучених Штатів та зусиль посередників – Катару та Єгипту — щоб припинити цю дуже жорстоку війну і передати ВСІХ живих заручників та останки загиблих їхнім близьким».
Прикметно, що Ізраїль у цьому повідомленні взагалі не згадувався.
Битва за Газу: як різні бачення майбутнього сектора руйнують альянс Вашингтону і Єрусалиму
Розбіжності між Трампом і Нетаньягу набули характеру стратегічного конфлікту з чітко окресленими фронтами. Спеціальний посланник Білого дому Стів Віткофф відкрито тиснув на ізраїльського прем’єра, вимагаючи погодитись на перемир’я з «Хамасом». Водночас Трамп категорично відхилив наполегливі заклики Єрусалиму щодо превентивного удару по ядерних об’єктах Ірану, демонструючи принципово новий американський підхід до регіонального балансу.
На тлі цих протиріч розгортається дипломатична драма в Досі, де у вівторок вранці з’явилася несподівана ізраїльська делегація — точно під час візиту Трампа. Цьому передувала інтригуюча заява американського президента про «дуже важливе оголошення» найближчим часом. Дипломатичні джерела припускають можливість проривної угоди, яка передбачатиме звільнення всіх заручників і повне припинення бойових дій у Смузі Гази — сценарій, який дозволив би Трампу записати на свій рахунок історичний дипломатичний успіх.
Однак паралельно з цими переговорами Нетаньягу діє в протилежному напрямку. Минулого тижня він, всупереч американським рекомендаціям, провів через кабінет міністрів новий радикальний план щодо Смуги Гази, який передбачає повний і необмежений у часі військовий контроль Ізраїлю над усім сектором. Це рішення прямо суперечить ключовій вимозі Ер-Ріяда: саудити чітко заявили, що визнають Ізраїль лише за умови встановлення палестинського суверенітету в Секторі Гази, що робить історичну нормалізацію відносин практично неможливою за нинішнього курсу Єрусалиму.
«Нетаньягу загнав себе в дипломатичний глухий кут. Залежний від ультраправих партнерів по коаліції з поселенського руху, він не може піти на компроміс щодо палестинського контролю над Смугою Гази, — аналізує Welt. — Цим самим прем’єр-міністр Ізраїлю власноруч руйнує саме ту історичну угоду, на яку розраховував Трамп – визнання єврейської держави Саудівською Аравією, що могло б принести американському президентові омріяну Нобелівську премію миру».
Адміністрація Трампа відкрито переходить до політики регіонального прагматизму, ігноруючи заперечення Єрусалиму. У понеділок Білий дім тріумфально оголосив про «значний прогрес» у переговорах щодо іранської ядерної програми, які ведуться не просто без участі, а всупереч категоричним застереженням Нетаньягу, який вважає будь-які домовленості з Тегераном екзистенційною загрозою для Ізраїлю.
Ще більш промовистим стало нещодавнє американо-хуситське перемир’я. Угода, укладена Вашингтоном минулого тижня, містить обов’язкову для проіранського єменського угруповання заборону атакувати комерційні судна західних держав у Червоному морі – при цьому ізраїльські судна залишаються поза межами захисту. Цей дипломатичний маневр безпрецедентний для американсбко-ізраїльських відносин: вперше США уклали угоду з ворожим Ізраїлю угрупованням, яка де-факто легітимізує продовження нападів саме на ізраїльські цілі.
«Вашингтон сигналізує арабському світу: ми готові діяти незалежно від ізраїльських інтересів, якщо це відповідає нашим стратегічним цілям», — коментує ситуацію близькосхідний аналітик Девід Маковський з Вашингтонського інституту близькосхідної політики.
Чому це важливо знати
Ця поїздка Трампа демонструє фундаментальний зсув у геополітичному ландшафті, який має прямі наслідки для України:
- Зростання впливу країн Перської затоки, які перетворюються з нафтових монархій на глобальних гравців із трильйонними інвестиційними можливостями. Для України це означає необхідність посилення дипломатичної присутності та економічних зв’язків з регіоном, який стає новим центром впливу.
- Прагматизація американської політики — Трамп відкрито обмінює дипломатичну підтримку на економічні вигоди, ставлячи інвестиції вище ідеологічних альянсів. Цей підхід викликає серйозне занепокоєння для України, яка потребує непохитної підтримки у протистоянні повномасштабній російській агресії.
- Ізоляція традиційного союзника США — досвід Ізраїлю показує, що навіть «залізна» підтримка може послабитися, якщо політика союзника суперечить економічним інтересам Вашингтону. Для України, яка зазнала масштабних людських втрат і руйнувань внаслідок російської агресії, критично важливо не опинитися в подібній ситуації.
- Новий підхід до складних міжнародних питань — замість конфронтації США шукають шляхи домовленостей і компромісів, включно з діалогом з Іраном. Аналогічна зміна підходу до російської агресії проти України становить серйозну загрозу, оскільки може призвести до тиску на Київ заради досягнення «мирного врегулювання» за рахунок українських інтересів.
- Перефокусування американської зовнішньої політики — очевидний акцент на економічні інтереси замість безпекових може означати зниження пріоритетності підтримки України у її боротьбі з російським вторгненням, що вже забрало життя сотень тисяч українців.
Для України принциповим уроком близькосхідного турне Трампа стає необхідність диверсифікації міжнародних зв’язків та розробки нової стратегії відносин зі США, яка враховуватиме їхній прагматичний підхід до зовнішньої політики, де економічні інтереси все частіше переважають над питаннями міжнародного права та протидії агресії. А в регіоні, де економічні інтереси тепер відверто домінують над традиційними союзами.
