Як пише Foreign Policy, сесія, тривала три години, продемонструвала, наскільки глибоким є конфлікт між демократами та адміністрацією Трампа щодо основ зовнішньої політики США.

Надзвичайні повноваження: Рубіо обіймає чотири посади одночасно

20 травня 2025 року Марко Рубіо з’явився перед Сенатським комітетом із закордонних справ у безпрецедентній ролі. Він виступав не лише як державний секретар США, але й одночасно як виконувач обов’язків радника з національної безпеки, керівник Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) і національний архіваріус.

Засідання розпочалося з легкого жарту самого Рубіо, який іронічно зазначив, що «має честь свідчити як національний архіваріус», перш ніж голова комітету сенатор Джим Ріш попросив його зосередитися на основній посаді. «Гаразд, зосередимося сьогодні на Держдепартаменті», — відповів Рубіо.

Попри жартівливий початок, засідання швидко набуло серйозного тону, адже Рубіо взявся захищати зовнішньополітичний курс, який багато хто з сенаторів вважає радикальним відходом від принципів, які сам Рубіо ще донедавна відстоював як член цього ж комітету.

«Ми шкодуємо, що голосували за вас»: сенатори-демократи атакують Рубіо

Слухання швидко переросло у відкрите протистояння, коли сенатори-демократи перейшли в наступ проти свого колишнього колеги. Особливо напруженим став обмін репліками між Рубіо та сенатором Крісом Ван Голленом (демократ від штату Меріленд).

«Я мушу сказати вам прямо і особисто: я шкодую, що проголосував за вас на посаду державного секретаря», — заявив Ван Голлен, не приховуючи розчарування.

Відповідь Рубіо була миттєвою та провокативною: «Ваше розчарування щодо голосування за мене підтверджує, що я добре справляюсь із роботою».

Ця репліка викликала обурення — Ван Голлен назвав її «зневажливою» та «жалюгідною», після чого в залі почались вигуки, а головуючому довелося відновлювати порядок, стукаючи молотком по столу.

Не менш емоційним було звернення сенаторки Джекі Розен (демократ від штату Невада), яка перейшла від політичної риторики до особистої.

«Як мати, сенаторка і просто людина, я можу сказати, що вже навіть не злюсь через вашу співучасть у руйнуванні глобального лідерства США. Я просто розчарована і запитую себе: чи пишаєтеся ви собою в цей момент, коли повертаєтесь додому до своєї родини?» — заявила вона.

Примітно, що на це особисте запитання Рубіо не дав прямої відповіді.

Від України до Південної Африки: ключові міжнародні питання під прицілом критики

Протягом трьох годин слухань Рубіо довелося відповідати на гострі запитання щодо міжнародної політики США в різних регіонах світу. Обговорення виявило значні розбіжності між обома партіями щодо підходів до глобальних викликів.

Україна та Росія: звинувачення у «капітуляції»

Демократи відкрито звинуватили адміністрацію Трампа у «передчасній капітуляції» перед Росією щодо війни в Україні. Рубіо намагався спростувати ці звинувачення, стверджуючи, що США не знімали санкцій із Москви, і що західна підтримка України триває.

Однак коли йому поставили пряме запитання про можливе додаткове фінансування для України, державний секретар ухилився від відповіді. «Це не мені вирішувати», — заявив він.

Іран: жорстка позиція щодо ядерної програми

Рубіо підтвердив нову безкомпромісну позицію адміністрації: США наполягають, що Іран не має права на будь-яке збагачення урану, що може істотно ускладнити дипломатичне врегулювання.

«Ми вважаємо, що вони прагнуть збагачення виключно як засіб стримування», — пояснив він, не запропонувавши жодних компромісних варіантів.

Гуманітарна криза у Смузі Гази

Ситуація в Смузі Гази викликала особливе занепокоєння сенаторів через триваючу гуманітарну кризу, насильство та недостатні поставки гуманітарної допомоги. Рубіо був змушений захищати політику адміністрації щодо Ізраїлю, хоча конкретних пропозицій щодо покращення ситуації він не запропонував.

Ліквідація USAID: «Люди вмирають»

Найгострішу критику викликало рішення адміністрації закрити Агентство США з міжнародного розвитку та інтегрувати його до Держдепартаменту. Сенатор Ван Голлен назвав ці дії незаконними й навів конкретний приклад згорнутої програми продовольчої допомоги в Судані.

«Припинення програм USAID призвело до незліченних смертей, яких можна було уникнути. Мільйони людей опинилися на межі голоду. Люди вмирають — і це прямий наслідок ваших рішень» — наголосив він.

Спірне рішення щодо Південної Африки

Сенатор Тім Кейн поставив Рубіо в незручне становище запитанням про рішення надати статус біженців білим фермерам-африканерам з Південної Африки, одночасно відмовляючи в такому статусі чорношкірим африканцям. Кейн запитав, чому США надали захист заможним білим фермерам, чиї ферми нібито перебувають під загрозою, хоча міністр сільського господарства ПАР сам є африканером, водночас відмовляючи у програмах для чорношкірих біженців.

Відповідь Рубіо була напрочуд відвертою: «Є мільйони сумних історій. Є мільйони людей по всьому світу, і не всі можуть приїхати сюди». За його словами, білі фермери є «підгрупою», яку легше перевірити для допуску до США.

Трансформація Рубіо: принципова еволюція чи політичний опортунізм?

Червоною ниткою через усе слухання проходило питання про разючу зміну поглядів самого Марко Рубіо. Сенатори-демократи, які пам’ятають його як колегу, що відстоював захист прав людини та міжнародну допомогу, виявили відверте здивування його теперішніми позиціями.

Сенаторка Джекі Розен сформулювала це питання найбільш прямолінійно: «Як може людина, яка як сенатор енергійно захищала права жінок, міжнародні зусилля з вакцинації та підтримку демократії, сьогодні так різко змінити курс і захищати скорочення тих самих програм?»

У відповідь Рубіо стверджував, що адміністрація робить зовнішню допомогу «більш раціональною та оперативною», а підтримка США щодо вакцинації за кордоном продовжується в колишньому обсязі. Однак факти свідчать про інше — виведення американського фінансування з альянсу вакцинації Gavi може поставити під загрозу мільйони життів.

Особливо гострій критиці піддалися заяви Рубіо про неефективність міжнародної допомоги. Державний секретар неодноразово стверджував, що лише 12 центів з кожного долара, витраченого USAID, «доходять до отримувача».

Сенатор Кріс Мерфі (демократ від штату Коннектикут) назвав цю цифру відверто маніпулятивною: «Ця цифра відображає лише кошти, які йдуть безпосередньо місцевим організаціям, і не враховує гроші, що направляються авторитетним міжнародним організаціям, таким як Save the Children. Ці структури доставляють приблизно 80-85% отриманої допомоги безпосередньо одержувачам на місцях. Тому я вважаю, що закриття USAID не лише незаконне, але й шкідливе з точки зору політики. Важливо, щоб ми всі оперували одним набором фактів».

Рубіо так і не пояснив переконливо, як його поточні дії узгоджуються з принципами, які він відстоював лише кілька місяців тому в сенатському кріслі.

Республіканська підтримка та історичні паралелі: «Новий Кіссінджер»?

На відміну від демократів, республіканські сенатори активно підтримували Рубіо протягом усього слухання, підкреслюючи досягнення адміністрації Трампа в зовнішній політиці за короткий термін.

Сенатор Джим Ріш, республіканець, який очолює Комітет із закордонних справ, відкрито висловив своє захоплення: «Разом із президентом Трампом ви досягли неймовірних результатів за такий короткий період — захист кордону, звільнення американських заручників із полону «Хамасу», досягнення перемир’я між Індією та Пакистаном».

Для спростування звинувачень в ізоляціонізмі Рубіо заявив про свою активну дипломатичну діяльність.

«За останні 18 тижнів я відвідав 18 країн. Це навряд чи схоже на відхід США зі світової арени», — наголосив він.

Унікальна подвійна роль

Особливу увагу привертає безпрецедентне для сучасної американської політики поєднання Рубіо двох ключових зовнішньополітичних посад — державного секретаря та виконувача обов’язків радника з національної безпеки. Така подвійна роль востаннє спостерігалася за часів адміністрацій Ніксона та Форда, коли ці посади обіймав Генрі Кіссінджер.

Ця паралель із легендарним дипломатом є симптоматичною. Попри побоювання багатьох аналітиків, які прогнозували, що традиційні погляди Рубіо швидко призведуть до конфлікту з президентом Трампом, він зумів не лише утриматися на посаді, але й зміцнити свої позиції в адміністрації.

Концентрація влади в руках Рубіо свідчить про його здатність залишатися в президентській милості та адаптуватися до вимог Трампа, що збігається з оцінкою сенаторів-демократів щодо трансформації його політичних поглядів.

Гостра конфронтація щодо міграції: особиста перепалка між Рубіо та Ван Голленом

Особливо гострого характеру дискусія набула під час обговорення міграційної політики, коли зіткнення між Рубіо та сенаторами-демократами перейшло на особистий рівень.

Демократи звинуватили державного секретаря у співучасті в депортації мігрантів та іноземних студентів без належного судового процесу, що суперечить конституційним принципам.

«Ви діяли, щоб позбавити людей, які живуть в Америці, їхніх конституційних прав, — різко заявив сенатор Ван Голлен. — Очевидно, що вас не турбує право на належну судову процедуру, гарантоване П’ятою поправкою, як і не турбує Перша поправка, оскільки ви активно виловлюєте студентів з університетських кампусів лише за те, що вони реалізують своє право на свободу слова».

Найбільш напружений обмін репліками стосувався конкретного випадку депортації Кілмара Армандо Абрего Гарсії — жителя штату Меріленд, якого помилково депортували. Справа Абрего Гарсії стала своєрідним тестом готовності адміністрації Трампа підкорятися судовій владі.

Рубіо відповів надзвичайно різко, перейшовши до особистого нападу.

«У випадку Сальвадору — так, абсолютно, ми депортували членів банд, членів банд — включно з тим, з яким ви пили маргариту», — заявив він, натякаючи на квітневу зустріч Ван Голлена з Абрего Гарсією в Сальвадорі.

Цей коментар був особливо провокативним, оскільки Ван Голлен раніше пояснював, що сальвадорські офіційні особи поставили склянки з невідомими напоями на стіл, де він сидів з Абрего Гарсією, але він не пив з них.

Ця перепалка продемонструвала, наскільки глибоким став розкол між колишніми колегами і як політичні розбіжності перетворилися на відверту особисту ворожнечу.

Сирія та Китай: стратегічні виклики на тлі скорочення допомоги

Сирійське питання: обережне визнання ризиків

Відповідаючи на запитання про суперечливе рішення адміністрації Трампа призупинити санкції проти Сирії, Марко Рубіо продемонстрував рідкісний для слухання момент самокритики.

«Це рішення може не спрацювати», — визнав він, додавши, що новому уряду Сирії загрожує колапс без додаткових іноземних інвестицій.

Це обережне визнання ризиків виділялося на тлі інших, більш категоричних заяв державного секретаря, і продемонструвало, що навіть у нинішній адміністрації існують сумніви щодо ефективності деяких зовнішньополітичних рішень.

Китайський виклик: заперечення «вакууму впливу»

Особливу увагу сенатори приділили питанню, чи не створює скорочення американської міжнародної допомоги сприятливі умови для розширення впливу Китаю у світі. Ця тема особливо делікатна для Рубіо, який ще як сенатор був відомий своїми попередженнями про загрозу з боку Пекіну.

У відповідь на звинувачення Рубіо рішуче заперечив, що США залишають геополітичний вакуум.

«Ми все ще надаємо більше іноземної допомоги, більше гуманітарної підтримки, ніж наступні десять країн разом узяті, — наголосив він. — Немає жодних доказів того, що Китай має або потенціал, або бажання замінити США в гуманітарній допомозі, постачанні продовольства чи сприянні розвитку».

Ця заява викликає питання з огляду на попередні застереження самого Рубіо про стратегічне суперництво з Китаєм і зростаючі китайські інвестиції в країни Африки, Азії та Латинської Америки в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях».

Загалом відповіді Рубіо щодо Сирії та Китаю продемонстрували прагматичний підхід нової адміністрації, де геополітичні міркування переважають над гуманітарними, а короткострокові політичні цілі — над довгостроковими стратегічними інтересами США на міжнародній арені.

Чому це важливо знати

Тригодинне слухання у Сенаті США є значно більшим, ніж просто внутрішньополітична сутичка. Воно сигналізує про фундаментальну трансформацію американської зовнішньої політики, наслідки якої відчуватимуться далеко за межами Вашингтону.

Зміна парадигми американської зовнішньої політики

Виступ Марко Рубіо став яскравим свідченням кардинальної зміни курсу США за другого терміну президентства Дональда Трампа. Людина, яка ще недавно була відома як поміркований республіканець і палкий прихильник гуманітарних ініціатив, тепер активно захищає політику скорочення міжнародної допомоги, згортання багатосторонніх ініціатив та прагматичного підходу до авторитарних режимів.

Ця трансформація відображає ширший зсув від післявоєнної ліберальної парадигми, в якій США виступали гарантом міжнародного порядку, до більш вузького розуміння національних інтересів під гаслом «Америка понад усе».

Наслідки для України та Європи

Особливе занепокоєння для України має викликати позиція щодо російсько-української війни. Характеристика демократами політики адміністрації як «передчасної капітуляції» перед Кремлем, а також ухильна відповідь Рубіо щодо подальшого фінансування підтримки України – «це не мені вирішувати» – сигналізують про можливе послаблення американської підтримки.

Глобальні гуманітарні наслідки

Скорочення фінансування USAID та згортання програм міжнародної допомоги матиме прямі наслідки для мільйонів людей у кризових регіонах – від Судану і Сирії до Гази. Свідчення про те, що люди вже помирають через припинення продовольчих програм, показує безпосередній людський вимір цієї політичної трансформації.

Внутрішньополітичний контекст

Гостра конфронтація між Рубіо та його колишніми колегами-демократами демонструє глибоку поляризацію американської політики, яка поширюється й на зовнішньополітичну сферу. Консенсус щодо основних принципів зовнішньої політики США, який існував протягом десятиліть, зараз під загрозою.

В умовах зростаючої нестабільності у світі, активізації авторитарних режимів та множення гуманітарних криз, ця зміна американського підходу може мати далекосяжні наслідки для міжнародної безпеки, демократії та захисту прав людини на глобальному рівні.