Військовий парад та міжнародна підтримка Кремля
Захід перетворився на політичну демонстрацію підтримки російського диктатора Путіна з боку Китаю, Бразилії та низки інших країн, попри глобальну ізоляцію Росії.
Китайський лідер Сі Цзіньпін, президент Бразилії Луїз Інасіу Лула да Сілва, білоруський президент Олександр Лукашенко та представники кількох десятків країн Африки, Азії та Латинської Америки прибули до Москви, щоб взяти участь у події, незважаючи на попередження України про можливі атаки. З європейських країн на параді були присутні лідери Сербії та Словаччини.
На початку заходу Путін і Сі обмінялися теплим рукостисканням перед фотокамерами, а потім зайняли місця на трибуні Червоної площі, сидячи поруч один з одним. Парад розпочався о десятій годині за московським часом, коли пролунав бій кремлівських курантів, і російський військовий офіційно оголосив про початок церемонії.
Під час параду російські військові крокували парадним кроком («гусячим кроком») під старі маршові пісні, вигукували команди і демонстрували військову техніку, включно з міжконтинентальними балістичними ракетами. Колони проходили повз мавзолей, де зберігається тіло Володимира Леніна – засновника Радянського Союзу.
Міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов провів інспекцію військ, після чого Путін виступив із промовою. Наприкінці заходу над Червоною площею пролетіли винищувачі, залишаючи у небі дим у кольорах російського триколору, в той час як військовослужбовці скандували «ура!»
Напруга між Росією та Україною на тлі святкувань
Незважаючи на помпезність заходу, президент України Володимир Зеленський посіяв тривогу у російській столиці, заявивши, що не може «гарантувати безпеку» світовим лідерам, які вирішили взяти участь у параді. Україна атакувала Москву дронами протягом кількох днів цього тижня, а Москва і Київ звинуватили одне одного в порушенні 72-годинного перемир’я, оголошеного Путіним.
З міркувань безпеки у центральній частині Москви було відключено мобільні мережі та інтернет-з’єднання.
Для Кремля настільки важливо було проведення параду без жодних перешкод, що російський президент навіть оголосив триденне перемир’я у війні проти України з 8 по 10 травня, щоб забезпечити безпеку святкувань.
Однак Зеленський повністю відкинув цю мізерну пропозицію про припинення вогню і, фактично, попередив, що Москва може опинитися під загрозою повітряних ударів. Український народ зазнає невибіркових ударів російських ракет і смертоносних дронів понад три роки, тоді як справжні мирні переговори блокуються російською стороною, яка відмовляється від реальних кроків до встановлення справедливого миру та поваги до територіальної цілісності України. Замість серйозних переговорів Кремль пропонує лише короткострокові перемир’я задля власних тактичних переваг.
На підтвердження своїх слів, українські військові провели на початку цього тижня операцію з використанням понад 100 безпілотних літальних апаратів для ударів по військових об’єктах на території західної Росії. Ця операція призвела до закриття або скасування рейсів в усіх чотирьох московських аеропортах саме в той час, коли російські військовослужбовці проводили репетиційні навчання напередодні параду. Українська сторона неодноразово підкреслювала, що такі дії є законними операціями проти військової інфраструктури країни-агресора в рамках права на самооборону.
«Наша позиція дуже проста для всіх країн, які їдуть до Росії на 9 травня: ми не можемо нести відповідальність за те, що відбувається на території Російської Федерації», — заявив Зеленський, додавши, що Путін «грає в ігри, щоб створити приємну атмосферу» для параду.
Попередження про підготовку до більшої війни
Поки Росія сьогодні демонструє найкращі зразки своєї військової техніки, один із провідних розвідувальних офіцерів Європи попередив, що Москва готується до масштабної війни.
Голова військової розвідки Нідерландів (MIVD) віцеадмірал Петер Ресінк (Peter Reesink) різко попередив: «Росія виробляє набагато більше артилерії, також за допомогою інших країн, ніж потрібно для війни з Україною».
Путін не лише поповнює виснажені запаси, але й перекидає нові артилерійські підрозділи до кордонів НАТО, включаючи країни Балтії та Фінляндію, повідомив він виданню Politico.
«Це для нас ознака того, що вони нарощують потенціал», — зазначив Ресінк.
Під час підготовки Росії до сьогоднішніх парадів, міністри закордонних справ ЄС зібралися в Україні, щоб узгодити створення спеціального трибуналу з військових злочинів, призначеного для притягнення до відповідальності Путіна та майже двох десятків інших російських лідерів.
«Не буде безкарності. Буде відповідальність за вчинені злочини», — заявила Кая Каллас, головна дипломатка ЄС.
Вона розкритикувала лідерів, які були на трибуні з Путіним у Москві 9 травня.
«Я хочу підкреслити, що всі, хто справді підтримує мир, не можуть стояти пліч-о-пліч з Путіним, який розпочав цю повномасштабну війну агресії в Україні… Ті, хто справді підтримує мир, повинні бути в Україні, а не в Москві», — заявила вона, коли ЄС оголосив про новий масштабний пакет допомоги для України.
Демонстрація підтримки Кремля деякими світовими лідерами
«Незважаючи на вороже ставлення до Росії з боку низки західних країн, ми успішно проводимо дуже масштабний захід», — заявив Юрій Ушаков, головний радник Кремля з питань зовнішньої політики.
Святкування Дня перемоги відбуваються по всій території Росії, з вуличними заходами та процесіями, які проходять від Москви до Владивостока — майже за 6500 кілометрів на схід від столиці Росії.
Попри те, що через 80 років після капітуляції Берліну вже майже не залишилось живих ветеранів так званої «Великої вітчизняної війни» (як в Росії називають радянсько-німецький фронт Другої світової війни), перемога над нацистською Німеччиною залишається ключовим символом у пропагандистському наративі Кремля, який активно використовується для легітимізації сучасної агресивної політики.
Історичний факт, що нацистські війська окупували значну частину західної території СРСР після вторгнення в червні 1941 року, перш ніж Червона Армія зуміла їх відкинути до Берліну за військово-матеріальної підтримки США, сьогодні експлуатується російською пропагандою для виправдання власних імперських амбіцій. Примітно, що Росія ігнорує роль західних союзників у перемозі над нацизмом, а також уникає згадок про пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року, який дозволив СРСР разом із нацистською Німеччиною розділити Східну Європу.
Важливо зазначити, що США, Велика Британія, Франція та інші західні союзники відзначають завершення війни в Європі 8 травня, підкреслюючи свою відмінну від російської традиції та пам’яті про ті події.
Порівняння з минулорічним парадом та військова потужність Росії
У 2024 році на параді в Москві тисячі російських військовослужбовців пройшли Червоною площею, демонструючи відданість режиму, а ключовим елементом показу сили став пусковий комплекс міжконтинентальної балістичної ракети «Ярс» — демонстрація ядерного шантажу, який став невід’ємною частиною зовнішньої політики Кремля.
Проте минулорічний парад, після понад двох років повномасштабної війни проти України, виявив суттєві проблеми російської військової машини. На відміну від попередніх років, у 2024 році парад відзначався помітним дефіцитом військової техніки — центром Москви проїхав лише один танк Т-34 часів Другої світової війни в супроводі кількох мобільних ракетних установок, що свідчило про серйозні втрати та виснаження російських озброєнь у війні проти України.
Цьогорічний парад мав стати демонстрацією того, що військова міць Росії нібито відновлена. За повідомленнями західних розвідок, Росія суттєво переорієнтувала свою економіку на військові рейки, збільшивши виробництво артилерійських систем та боєприпасів. Ця мілітаризація економіки, підтримана співпрацею з такими країнами, як Північна Корея та Іран, спрямована на забезпечення здатності Росії вести тривалу війну.
За оцінками незалежних російських та міжнародних експертів, режим Путіна потрапив у пастку мілітаризованої економіки і не може вийти з війни без серйозних внутрішніх політичних наслідків. Консолідація російського суспільства навколо воєнних зусиль створила систему, де припинення конфлікту може поставити під загрозу стабільність самого режиму, що штовхає Кремль до продовження та навіть розширення військової агресії.
Історична пам’ять як інструмент політики
Через 80 років після закінчення Другої світової війни, колективна травма, пов’язана з загибеллю мільйонів радянських громадян, залишається важливою частиною історичної пам’яті народів колишнього СРСР, зокрема Росії. Проте режим Путіна систематично трансформує цю пам’ять з нагадування про антигуманну природу війни на виправдання сучасної агресивної політики.
Історія героїчного спротиву в таких містах, як Сталінград, Курськ і Ленінград (нині Санкт-Петербург, рідне місто Путіна), була переосмислена кремлівською пропагандою як доказ виняткової ролі саме російського народу та неминучості перемоги російської зброї за будь-яких обставин. При цьому замовчується величезний внесок у перемогу над нацистською Німеччиною усіх народів СРСР, включаючи українців, білорусів, казахів та багатьох інших.
З моменту приходу до влади наприкінці 1999 року, Путін систематично мілітаризував День Перемоги, перетворивши його з дня пам’яті та скорботи на демонстрацію військової потужності та імперських амбіцій сучасної Росії. Під гаслом «можемо повторити» щорічні паради з колонами танків, ракет та військової техніки, супроводжувані прольотами бойової авіації, стали плацдармом для нормалізації мілітаризму в російському суспільстві. Особливо помітним елементом цієї трансформації стала чорно-помаранчева «георгіївська стрічка», яка перетворилася на маркер підтримки агресивної політики Кремля.
Путін майстерно використовує особисту родинну історію для легітимізації свого режиму та політики. Він регулярно розповідає про свого батька, Володимира Путіна-старшого, який нібито воював під час блокади Ленінграда та був поранений. За версією диктатора, його батько повернувся з військового госпіталю й врятував свою дружину Марію, яку вже вважали померлою від голоду.
Путін також згадує свого старшого брата Віктора, який помер у трирічному віці під час блокади — одну з понад мільйона жертв 872-денної блокади Ленінграда, більшість із яких загинули від голоду. Варто зазначити, що німецька блокада Ленінграда за міжнародним правом вважається воєнним злочином, але це не заважає путінському режиму повторювати подібну тактику в Україні, блокуючи українські міста та цілеспрямовано знищуючи цивільну інфраструктуру.
Показово, що протягом кількох років Путін особисто брав участь у ходах «Безсмертного полку» — акції, яка мала символізувати вшанування пам’яті ветеранів війни. Ці демонстрації були спочатку призупинені під приводом пандемії COVID-19, а потім через «проблеми безпеки» після початку повномасштабного вторгнення в Україну — насправді ж, очевидно, через ризик зіткнутися з непередбачуваною реакцією російського суспільства на тлі зростання кількості жертв агресії проти України.
Трагічна іронія полягає в тому, що режим, який постійно апелює до пам’яті про жертв нацистської агресії, сам став агресором, що загрожує мирному співіснуванню в Європі та світі. Використання історичної травми для виправдання нової агресії демонструє глибоку моральну кризу путінського режиму.
Чому це важливо
Парад перемоги 2025 року в Москві — не просто річниця історичної події, а символічна демонстрація нового геополітичного порядку, в якому Росія прагне показати себе як лідера антизахідної коаліції. Присутність Сі Цзіньпіна поруч із Путіним свідчить про зміцнення авторитарного блоку.
Попередження про підготовку Росії до широкомасштабної війни, погрози з боку України, нові ініціативи ЄС щодо створення трибуналу — все це вказує на поглиблення конфлікту. Парад у Москві в такий момент є не лише ритуалом пам’яті, а й інструментом пропаганди та сигналом щодо майбутніх намірів Кремля.
