Мир, укладений під тиском, є нікчемним за міжнародним правом
Видання Foreign Policy опублікувало аналітичну статтю професора права Дункана Б. Голліса (Duncan B. Hollis), редактора The Oxford Guide to Treaties, який стверджує: будь-який договір, укладений під тиском сили, вважається нікчемним згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів.
У Віденській конвенції, у статті 52 зазначено:
«Договір є нікчемним, якщо його укладення було досягнуто під загрозою чи внаслідок застосування сили, що порушує принципи міжнародного права, закріплених у Статуті ООН».
Ця норма має силу не лише для держав, які ратифікували Конвенцію (їх 116, включно з Україною і Росією), а й для тих, що визнають її положення як звичаєве право — включно зі Сполученими Штатами Америки.
Російське вторгнення робить будь-який мир недійсним
На думку автора, не має значення, чи мир досягнутий після переговорів у Римі між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським, чи після поступок України щодо корисних копалин або територій — будь-яка угода, укладена під тиском окупаційної сили, є юридично нікчемною.
Це означає, що навіть якщо обидві сторони політично домовляться, жодна з них не матиме підстав вимагати виконання угоди, а в разі її порушення не зможе вдатися до санкцій чи юридичних контрзаходів.
Як наголошує Голліс: «Якщо мирна угода між Україною та Росією є юридично нікчемною ще до висихання чорнила, жодна зі сторін не матиме права домагатися її виконання».
Це створює не мир, а небезпечну нестабільність: у будь-який момент одна зі сторін може заявити, що угода від самого початку була недійсною, — і скористатися цим, аби поновити конфлікт.
Варіанти легітимізації: перемога або Рада безпеки
На думку експерта, існує лише два шляхи до укладення юридично чинного мирного договору:
- Самооборона (self-defense): якщо Україна, як жертва агресії, відбиває напад і диктує умови — угода буде легітимною, навіть якщо вона нав’язана агресору.
- Схвалення Ради безпеки ООН (UNSC authorization): міжнародне визнання можливе лише за участі Ради безпеки, як це було після конфліктів у Косові (1999) і між Ефіопією та Еритреєю (2000).
У травні головування в Раді безпеки ООН здійснює Греція, що створює унікальну можливість поставити питання про легітимність мирного процесу на порядок денний.
Політичний тиск не замінить права
Попри бажання адміністрації Трампа діяти одноосібно, світовий порядок після Другої світової війни був заснований на противазі до саме такого підходу — коли «право сили» замінюється «силою права».
«Правило недійсності примусових договорів існує саме тому, що всі держави-члени ООН погодилися на правову модель світу, де “сила не означає право”»
Нинішній держсекретар США Марко Рубіо має наголосити на необхідності міжнародної легітимності — адже тільки вона може гарантувати справедливий і довготривалий мир.
Чому це важливо знати
Ця стаття Foreign Policy попереджає: будь-яка мирна угода, укладена між Україною та Росією під примусом, є недійсною за міжнародним правом. Навіть якщо Україна піде на поступки, це не забезпечить стабільності — навпаки, посіє юридичну та політичну невизначеність. Щоб уникнути повторення помилки Мюнхена-1938, єдиний шлях до правомірної угоди — через схвалення її у Раді безпеки ООН.
