Зі сторони США позицію озвучив держсекретар Марко Рубіо (Marco Rubio), запропонувавши компромісну модель, яка б дозволила Ірану мати цивільну ядерну програму без внутрішнього збагачення, за рахунок імпортованого палива. Така пропозиція схожа на умови ядерної угоди 2015 року, з якої Сполучені Штати вийшли під час першого президентського терміну Дональда Трампа (Donald Trump).
Головний іранський переговорник Аббас Аракчі (Abbas Araghchi), виступаючи в Китаї, заявив:
«Якщо єдина вимога Америки полягає в тому, щоб Іран не мав ядерної зброї — це досяжна мета. Але якщо вимоги будуть непрактичними і нелогічними, тоді, природно, виникатимуть проблеми».
У підготовленій промові для Carnegie Endowment for International Peace Аракчі додав:
«Іран має право на рівноправне ставлення як підписант Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (NPT), включно з правом виробляти паливо для власних атомних електростанцій. Ми не повинні бути винятком із глобальної архітектури нерозповсюдження».
Аракчі також розповів про амбітний план збудувати щонайменше 19 нових АЕС і запросив американські компанії подавати заявки на участь у проєктах. За його словами, це потенційно означає «контракти на десятки мільярдів доларів», які здатні оживити ядерну промисловість США.
Колишній директор ЦРУ Вільям Бернс (William Burns), виступаючи в Університеті Чикаго, висловив скепсис:
«Я особисто не вірю, що нинішній іранський режим погодиться на повну відмову від внутрішнього збагачення. У всеохопній угоді 2015 року збагачення було обмежене до рівня менше 5%, що достатньо для мирної програми, але недостатньо для зброї. Це буде одним із ключових викликів».
До переговорної команди США приєдналася технічна група під керівництвом Майкла Антона (Michael Anton) — політичного радника, колишнього спічрайтера і модного оглядача, який очолює відділ стратегічного планування в Держдепартаменті. Хоча Антон не є експертом у ядерній сфері, він має політичну вагу в адміністрації Трампа. Команда під його керівництвом налічує 12 осіб.
Аналітикиня Фонду захисту демократій (Foundation for the Defense of Democracies) Андреа Стрікер (Andrea Stricker) застерегла:
«Є реальний ризик, що Трампа можуть схилити до укладення тимчасової угоди, яка дозволить Ірану зберегти потенціал для швидкого прориву до ядерної зброї».
Вона також зазначила:
«Ірану достатньо кількох сотень сучасних центрифуг на секретному об’єкті, аби протягом кількох місяців відновити свій ядерний потенціал. Якщо не демонтувати всю інфраструктуру, обладнання та запаси, загроза залишиться реальною».
Стрікер додала, що Конгрес, який уже мобілізується з цього питання, може заблокувати слабку угоду.
Чому це важливо знати
Новий раунд ядерних переговорів із Іраном є тестом для оновленої зовнішньої політики США після повернення Дональда Трампа до влади. Ставка — не лише ядерна безпека Близького Сходу, але й геополітична рівновага між ядерними правами, національним суверенітетом та міжнародним контролем. Вибір між повною ліквідацією ядерної програми Ірану та її контрольованим збереженням стане визначальним фактором для стабільності в регіоні й довіри до США як переговорника.
