В суботу, 13 квітня, у столиці Оману мають стартувати переговори між США та Іраном щодо нового ядерного договору. Для багатьох дипломатів і аналітиків новина про участь Тегерана стала несподіванкою. Проте, як з’ясувала WELT, іранське керівництво зважилося на діалог не через бажання порозумітися, а з огляду на пряму загрозу з боку США.
“Це не дипломатичний прорив. Це – реакція на страх перед знищенням,” – каже видання, посилаючись на джерела в адміністрації США та іранських структурах.
Лист Трампа: або угода, або бомби
Чотири тижні тому арабський посередник доставив в Тегеран особистий лист Дональда Трампа. Адресований безпосередньо Верховному лідеру Алі Хаменеї, він містив як пропозицію переговорів щодо нового ядерного договору, так і пряму військову погрозу:
“Якщо Іран не погодиться на переговори, на нього чекає щось страшне”, – заявив Трамп після цього перед журналістами.
“Іран ніколи не повинен мати ядерної зброї.”
Спочатку офіційний Тегеран традиційно відповів відмовою. Міністр закордонних справ Аббас Арагчі заявив AFP:
“Ми не вестимемо переговори, поки США продовжують політику максимального тиску.”
Алі Хаменеї погрожував “рішучою відповіддю” у випадку нападу. Але далі відбувся перелом.
Американські удари по хуситам і ізраїльський фактор
Наступною відповіддю США стали бомбардування позицій союзників Ірану — хуситів у Ємені, а також публічні погрози спільного удару з боку США та Ізраїлю.
На цьому тлі риторика Ірану раптово змінилася. Через кілька днів після заяв Трампа і ударів США, Тегеран не став заперечувати факт переговорів, а навпаки, підтвердив зустріч у Омані, хоча і уточнив, що діалог проходитиме “непрямо”, через посередництво султанату.
Режим у паніці: Хаменеї змусили погодитись
Найбільше вражає, за даними The New York Times, що Хаменеї сам піддався тиску зсередини. За словами іранських джерел, з ним зустрілись президент Масуд Пезешкіян, а також керівники парламенту та судової системи.
“Якщо ви не погодитеся навіть на непрямі переговори — режим впаде,” — був їхній меседж.
Їхні побоювання цілком раціональні:
- військові удари по ядерних об’єктах у Натанзі та Фордо загрожують реальним знищенням інфраструктури,
- у відповідь Іран змушений буде атакувати — і це запустить повномасштабну війну,
- економіка країни перебуває в глибокій кризі, а війна може добити режим.
І лише після кількагодинної розмови Хаменеї погодився на переговори через посередників — імовірно, з чистого страху, пише WELT.
Трамп поставив крайній термін — 2 місяці
Як зазначає портал Axios, у своєму листі Трамп встановив чіткий дедлайн: домовитися потрібно за два місяці. Половина цього терміну вже минула. Це підштовхує Іран до можливої тактики “тимчасового рішення” — щоби виграти час для переговорів про повноцінну угоду.
І хоча офіційно переговори відбуватимуться “в окремих кімнатах” — за участі оманських посередників, Трамп стоїть на своєму:
“Це будуть прямі переговори.”
Перспектива інвестицій та збереження режиму
Додатковим елементом стало неочікуване звернення іранського президента Пезешкіяна:
“Його високоповажність (Хаменеї) не має нічого проти американських інвестицій в Ірані. Американські інвестори — приїжджайте.”
Це радикальна зміна тону порівняно з роками ворожості. Вона лише підтверджує головне: Хаменеї діє не з позиції сили, а з метою збереження режиму.
Про це прямо говорить колишній дипломат Хоссейн Мусавіан:
“Поворот Хаменеї свідчить про головний принцип його правління — зберегти владу за будь-яку ціну.”
Чому це важливо знати
Ситуація навколо Ірану — показовий приклад, як стратегічна агресія США та ізраїльська підтримка змогли зламати багаторічну риторику режиму. Замість чергового дипломатичного застою — реальні переговори. Та головне — це не результат поступок чи добросусідства, а результат системного тиску, економічної ізоляції та жорсткої демонстрації сили.
Іранський приклад — сигнал для інших авторитарних режимів: слабкість і паніка можуть змінити навіть найконсервативнішу лінію. Але вікно для миру залишається вузьким — якщо переговори проваляться, конфлікт ризикує перейти в неконтрольовану фазу.
