Після фіаско висадки в затоці Свиней у 1961 році президент Джон Кеннеді подзвонив Річарду Ніксону — своєму супернику на виборах — і зізнався: «Зовнішня політика — єдине, що дійсно має значення для президента… Кому яке діло до того, чи мінімальна зарплата $1,15 чи $1,25, якщо на кону — щось подібне?» (цитата з телефонної розмови, задокументованої біографами).
Цей вислів знову набув актуальності у 2025 році — на тлі нового загострення між Індією та Пакистаном, двома ядерними державами. У своїй колонці для The Atlantic експерт з нацбезпеки Том Ніколс (Tom Nichols) попереджає: можливість навіть локального ядерного конфлікту загрожує не лише Південній Азії, а й глобальній стабільності.
Адміністрація Трампа: політичні реванші замість кризового управління
На думку Ніколса, адміністрація Дональда Трампа виглядає неготовою до масштабної дипломатичної кризи. Її увага прикута до «війни культур», політичних переслідувань опонентів і суперечливих економічних теорій президента, тоді як інституційна дипломатія вимагає швидкої реакції, міжвідомчої координації та досвідчених переговірників.
У нормальній ситуації, як пояснює автор, механізми нацбезпеки США — Рада нацбезпеки, розвідка, Держдепартамент, Пентагон — мають координуватись радником з нацбезпеки, який синхронізує інформацію з усіх джерел. Проте нинішній кадровий склад виглядає тривожно: Марко Рубіо одночасно виконує функції і держсекретаря, і радника з нацбезпеки — що траплялось в історії США лише один раз, за Генрі Кіссінджера.
Інші ключові фігури, залучені до врегулювання, — глава Пентагону Піт Гегсет та директорка розвідки Талсі Ґаббард — є політичними призначенцями з обмеженим досвідом у кризовій дипломатії. Гегсет, за словами колишніх співробітників, дестабілізував роботу Міноборони. Ґаббард уже конфліктувала з власною розвідкою, зокрема щодо ситуації у Венесуелі.
Крім того, новопризначений спецпосланець на Близький Схід — девелопер Стів Віткофф (Steve Witkoff) — не має жодного дипломатичного бекграунду й уже зазнав провалу в неформальних переговорах із РФ щодо України. Його призначення символізує дилетантизм, який, на думку Ніколса, стає нормою для зовнішньої політики адміністрації Трампа.
«Воюють століттями»: історична безграмотність президента
Під час церемонії присяги Віткоффа журналісти запитали Трампа про ескалацію між Індією та Пакистаном. Його відповідь: «Шкода… Вони воюють вже багато десятиліть, а може й століть» — викликала обурення істориків і експертів. Автор нагадує: обидві країни стали незалежними лише у 1947 році — й твердження про «століття війни» є або дезінформованістю, або спробою уникнути серйозного аналізу.
Роль Китаю, ризики для США та спроби врегулювання
Окрему увагу Ніколс приділяє регіональній динаміці. Пакистан підтримується Китаєм — і будь-яке загострення може посилити вплив Пекіну в регіоні на шкоду США. Це робить завдання Рубіо ще складнішим. Він уже провів контакти з главами зовнішньополітичних відомств обох країн, а також із їхніми радниками з нацбезпеки.
Попри це, автор іронізує: «Було б красиво думати, що все працює як слід» (алюзія на роман Ернеста Гемінґвея «І сонце сходить»). Але факти свідчать про інше — адміністрація Трампа не демонструє ознак системної роботи в умовах загострення міждержавної ядерної кризи між Індією та Пакистаном.
Досвід має значення — навіть на великій відстані
Зіткнення між Індією та Пакистаном, навіть якщо не призведе до обміну ядерними ударами, вже створює ризики для торговельних маршрутів, енергетичних поставок, економічної стабільності та екології. Приклад Білла Клінтона, який особисто втрутився у Карґільський конфлікт 1999 року й запобіг катастрофі, на думку Ніколса, залишається еталоном лідерства в кризових ситуаціях.
Колонка завершується цитатою з фільму Miller’s Crossing (1990): «Я б менше хвилювався, якби бачив, що ти достатньо хвилюєшся» («I’d worry a lot less if I thought you were worrying enough»). Автор натякає: в команді Трампа дуже мало тих, хто справді «хвилюється».
Чому це важливо знати
У ядерних кризах немає місця для аматорства. Дипломатичні помилки, спричинені некомпетентністю, можуть мати катастрофічні наслідки для всього світу. В умовах глобальної нестабільності надзвичайно важливо, щоб ключові держави — передусім США — демонстрували стратегічну відповідальність і готовність до професійного врегулювання. Для України, яка критично залежить від міжнародного порядку та підтримки союзників, професійна поведінка світових лідерів — не абстрактна цінність, а питання безпеки й виживання.
