Де ж та хвалена «сила особистості» Дональда Трампа, яка мала змусити Путіна зупинити війну в Україні?
Напередодні гучно анонсованої телефонної розмови радник президента США Стів Віткофф заявив, що Трамп «має силу особистості, з якою ніхто не зрівняється» і що «дзвінок буде дуже успішним». Але після двогодинних переговорів у понеділок перспектива миру виглядає ще більш віддаленою.
Ключовий результат — розмова не лише не принесла конкретних домовленостей, але й породила серйозні запитання: наскільки Вашингтон справді зацікавлений у вирішенні конфлікту? Ця невизначеність лише поглибила розкол між США та європейськими союзниками, які наполягають на активнішій позиції Америки.
Розбіжності в підходах до миру стають критичними
Дві принципово різні позиції щодо припинення війни оголились під час переговорів. Україна та її європейські партнери послідовно наполягають на чіткій послідовності: спочатку 30-денне припинення вогню, потім — переговори про постійну мирну угоду. Це дозволить зупинити загибель цивільних і створити простір для діалогу.
Москва категорично відкидає цей підхід. Кремль вимагає негайних переговорів про остаточну угоду без припинення бойових дій. Враховуючи, що такий процес неминуче розтягнеться на місяці складних домовленостей, експерти вбачають у цьому прозору тактику: Росія прагне виграти час для продовження наступальних операцій, які щодня забирають життя українських цивільних.
Після розмови з Путіним Трамп оголосив свою позицію, яка виявилась майже дзеркальним відображенням кремлівської: Україна і Росія тепер проводитимуть переговори «так, як тільки вони можуть» щодо припинення вогню, але бойові дії триватимуть. Відмовившись від вимоги негайного припинення вогню, Трамп фактично став на бік Путіна в цьому ключовому питанні.
Трамп готовий «умити руки»? Стратегія відсторонення набуває обрисів
Найтривожнішим сигналом стала нова двозначність, яку Трамп додав до мирних зусиль, що й без того втрачають ефективність. Після телефонної розмови з Путіним американський президент не лише не розвіяв, але фактично підтвердив нещодавню заяву віцепрезидента Джей Ді Венса про те, що США можуть просто «умити руки», якщо не побачать швидкого прогресу.
«Там залучені великі его, але я думаю, щось станеться. А якщо ні – я просто відійду, і їм доведеться продовжувати», – прямо заявив Трамп журналістам в Овальному кабінеті після дзвінка з Путіним.
У дипломатії погроза відійти вбік часто використовується як тактичний прийом, щоб змусити сторони серйозніше ставитися до переговорів. Однак контекст має вирішальне значення. Зважаючи на послідовний скептицизм адміністрації Трампа щодо продовження допомоги Україні, його слова виглядають не як переговорний блеф, а як оголошення реальних намірів.
Це особливо небезпечно в умовах, коли саме американська підтримка є критичним фактором, що стримує російську агресію та змушує Москву хоча б імітувати готовність до переговорів.
Експерти б’ють на сполох: Путін отримав усе, чого прагнув
Американські експерти з питань безпеки та розвідки не приховують розчарування результатами переговорів. Їхній аналіз вказує на очевидний дисбаланс у досягнутих домовленостях.
«Судячи з усього, президент навіть не намагався тиснути на Путіна. Так, вони провели двогодинну розмову, і це добре, але давайте глянемо на конкретні результати. Що ми маємо в підсумку?» — різко поставила питання Бет Саннер, колишня заступниця директора національної розвідки США, чий досвід роботи з Росією змушує прислухатися до її оцінок.
В ефірі CNN Саннер розкрила сутність маневру Кремля: «Путін продовжує наполягати на максималістських вимогах… Що ми отримали? Лише розмиту домовленість про переговори щодо рамок для майбутніх переговорів про мирну угоду. І, можливо, якесь примарне припинення вогню в невизначеному майбутньому — після того, як будуть досягнуті численні інші домовленості».
«Цей дзвінок, як на мене, важко оцінити інакше: Путін, вочевидь, отримав саме те, чого прагнув», — підсумувала експертка, вказуючи на стратегічну перемогу Кремля в цьому раунді дипломатичного протистояння.
Позиція американських експертів додатково підкреслює асиметричний характер досягнутих домовленостей, де Москва здобула час і простір для маневру без жодних реальних зобов’язань.
Кремль не приховує задоволення: деталі розмови, що викликають тривогу
Як і слід було очікувати, повний зміст двогодинних переговорів між Трампом і Путіним залишається під грифом таємності. Це особливо непокоїть експертів, враховуючи неодноразово продемонстровану Трампом незвичну повагу до російського лідера.
Світ змушений аналізувати лише ті крихти інформації, які Кремль і Білий дім вирішили оприлюднити. Однак навіть у цих дозованих коментарях російські офіційні особи не змогли приховати свого тріумфального настрою, розкривши інтригуючі деталі щодо атмосфери спілкування.
«Можу сказати, що розмови такої тривалості трапляються вкрай рідко. Обидва президенти… жоден з них не прагнув завершувати розмову й класти слухавку», — сказав журналістам у понеділок кремлівський помічник президента Юрій Ушаков, натякаючи на особливий рівень взаєморозуміння між лідерами.
Ця невимушена атмосфера «старих друзів» на тлі військового конфлікту, в якому щодня гинуть українці, викликає серйозні запитання. Критики Трампа вбачають у цьому підтвердження своїх давніх побоювань: американський президент залишається вразливим до маніпуляцій з боку Путіна, з яким у нього склалися незрозуміло близькі стосунки.
Той факт, що Кремль настільки відкрито говорить про «теплоту» спілкування, може свідчити про впевненість Москви у своїй дипломатичній перемозі.
Трамп свідомо відмовляється від важелів тиску на Росію
На відміну від попередньої адміністрації, яка послідовно нарощувала тиск на Москву, Трамп демонстративно відкидає використання потужних важелів впливу, які залишаються в розпорядженні США. Найочевиднішими кроками могли б стати посилення санкційного режиму проти російської економіки або збільшення військової допомоги Україні — саме ці інструменти раніше змушували Кремль рахуватися з позицією Вашингтону.
Під час брифінгу в Овальному кабінеті журналісти прямо запитали президента, чому він відмовляється запровадити нові санкції проти Росії в умовах триваючої агресії. Відповідь Трампа виявилася показово розпливчастою.
«Тому що я вважаю, є шанс чогось досягти, а якщо ви запровадите санкції, ви можете все значно погіршити», — сказав Трамп. Після паузи він додав неконкретну обіцянку: «Але може настати час, коли це станеться».
Аналітики одностайні: без чітких часових рамок, конкретних умов чи червоних ліній ця декларація не має стратегічної ваги. Вона скоріше нагадує риторичний прийом, розрахований на зниження внутрішнього політичного тиску в США, ніж на реальний вплив на розрахунки Путіна.
Така позиція різко контрастує з підходами європейських лідерів, які продовжують наполягати на посиленні тиску на Росію як необхідній умові для просування до справжнього миру.
Зеленський: дипломатичний маневр у складній грі
Президент України Володимир Зеленський опинився в надзвичайно делікатній дипломатичній ситуації після розмови між Трампом і Путіним. Як стало відомо, він спілкувався з американським президентом двічі протягом понеділка — спершу напередодні дзвінка Трампа з Путіним, а вдруге — вже після переговорів, під час спільного брифінгу з лідерами Європи, серед яких були президент Франції Емманюель Макрон та президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.
Українському лідеру доводиться балансувати на тонкій дипломатичній лінії. Після гучного конфлікту з Трампом в Овальному кабінеті в лютому, який ледь не призвів до припинення американської допомоги, Зеленський змушений уникати прямої конфронтації. Водночас, він не може погодитися з підходом, який фактично легітимізує російську стратегію затягування переговорів без припинення бойових дій.
У своїй розлогій заяві в X Зеленський висловив позицію, яка суттєво розходиться з формулою Трампа, хоч і обрамлена в максимально дипломатичну форму:
- Він прямо закликав до посилення санкцій проти Росії, якщо вона не припинить обстріли цивільних об’єктів — у прямому протиріччі з відмовою Трампа використовувати цей інструмент.
- Запропонував конкретні майданчики для переговорів — Ватикан, Туреччину чи Швейцарію — але підкреслив необхідність присутності європейських та американських представників, що суперечить ідеї Трампа про діалог «між самими Україною та Росією».
- Найважливіше – він відкрито застеріг:
«Для всіх нас вкрай важливо, щоб Сполучені Штати не дистанціювалися від переговорів і прагнення миру, бо від цього виграє лише Путін».
«Це визначальний момент. Світ тепер може побачити, чи справді його лідери здатні забезпечити припинення вогню та досягти реального, тривалого миру», — підсумував Зеленський.
Ця фраза звучить одночасно як заклик до відповідальності й тонко завуальована критика підходу Трампа, який, схоже, готовий самоусунутися від активного посередництва.
«Велика угода» Трампа: риторика миротворця без реальних результатів
«Все моє життя – як угоди, одна велика угода», — заявив Трамп у понеділок, вкотре підкреслюючи свій імідж майстра переговорів. Він регулярно наголошує, що прагне увійти в історію як великий миротворець і присвятити свій другий президентський термін врегулюванню найгостріших конфліктів у світі.
Проблема полягає в тому, що практичні результати його «миротворчих» зусиль разюче відрізняються від гучних обіцянок. Розрив між словами та діями стає все очевиднішим для міжнародних спостерігачів.
Фактично за п’ять місяців президентства інтенсивність бойових дій у ключових конфліктних зонах — Україні та Секторі Гази — не зменшилась, а навпаки, зросла. Трамп намагається представити як значний дипломатичний успіх минулотижневе звільнення останнього живого американського заручника в Газі, якого вдалося досягти через непрямі переговори з палестинський угрупованням «Хамас» в обхід ізраїльського уряду.
Однак цей тактичний гуманітарний успіх не змінює загальної динаміки. Прогресуюче зменшення інтересу Трампа до врегулювання конфлікту на Близькому Сході, який розпочався після нападу «Хамасу» 7 жовтня 2023 року, створило політичний вакуум. Наслідки не забарилися: прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху, відчувши послаблення американського тиску, розпочав масштабний наступ для встановлення контролю над усім анклавом Сектора Гази.
Ця модель поведінки Вашингтону викликає особливу тривогу в Києві. Українські аналітики розглядають близькосхідний сценарій як потенційний прецедент і для російсько-української війни: спочатку гучні заяви про миротворчість, потім поступове зниження інтересу, і нарешті – самоусунення США від активного посередництва, що розв’язує руки агресору.
Чому це важливо знати
Телефонна розмова Трампа з Путіним виходить далеко за межі двосторонніх відносин – вона сигналізує про фундаментальну зміну в глобальній системі безпеки. Очевидна тенденція до самоусунення США від активної ролі у врегулюванні російсько-української війни створює небезпечний вакуум, який негайно заповнюється іншими гравцями.
Загроза полягає не лише в безпосередніх наслідках для України, але й у довгострокових геополітичних ефектах:
- Глобальний прецедент: Якщо Росії вдасться нав’язати свої умови «миру» завдяки пасивності США, це стане сигналом для потенційних агресорів у всьому світі: захоплення територій силою може бути успішною стратегією, а міжнародні санкції — тимчасовими.
- Руйнування системи колективної безпеки: Політика «відстороненого нейтралітету», яку демонструє Трамп, підриває довіру до системи міжнародних гарантій. За таких умов держави можуть дійти висновку, що єдиний надійний захист — власна ядерна зброя.
- Транзит кризи: Неконтрольоване поширення конфлікту може викликати нові хвилі міграції, енергетичну кризу та продовольчу нестабільність, що вплине на весь європейський континент і глобальні ринки.
Україна і її європейські союзники опинилися в стратегічній пастці: з одного боку, без американської підтримки їхня переговорна позиція критично ослаблена; з іншого – чим більше вони демонструють залежність від США, тим менше впливу мають на позицію Вашингтону.
У цій ситуації європейські лідери стоять перед історичним викликом: або компенсувати американське дистанціювання власними ресурсами і політичною волею, або погодитися на умови, які фактично легітимізують агресію і змінять обличчя міжнародної політики на десятиліття вперед.
