«Я знаю, що він живий і в полоні»: у Києві відбулася акція-нагадування про військовополонених і зниклих безвісти
«Я знаю, що він живий і в полоні»: у Києві відбулася акція-нагадування про військовополонених і зниклих безвісти
25 квітня у Києві біля Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими відбулася мирна акція-нагадування про українських військових, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. До участі долучилися рідні, друзі та побратими зниклих — вони приїхали з різних міст, щоб нагадати владі та суспільству: боротьба за кожного триває.

Ірина Мельничук приїхала з Вінниці, щоб вкотре розповісти про свого чоловіка, який зник безвісти 9 місяців тому. Вона наголосила на повній відсутності зворотного зв’язку: «Повна тиша від усіх організацій. Постійно виходжу у своєму місті Вінниця, сьогодні приїхали в Київ. Надіюся, можливо, це допоможе».
Лариса Гаврилова шукає сина, військовослужбовця 79-ї десантно-штурмової бригади, який зник 5 вересня 2022 року. У червні 2024 року вона побачила його на відео з російських пабліків — він був серед полонених у Тульській області. Росія досі не підтвердила його статус. Жінка зазначає, що з її бригади лише одного разу звільнили семеро військових, хоча зниклих і полонених значно більше.
Серед учасників акції була Марія, яка шукає чоловіка, зниклого безвісти вісім місяців тому. Вона приходить на акції разом із донькою, якій нині п’ять місяців: «Я виходила на акцію вагітною, і зараз із донечкою ми боремося за свого тата».
Ольга Пушкар — дружина військовослужбовця 25-ї бригади. Її чоловік потрапив у полон 15 березня 2023 року. «Я знаю, що він живий, у полоні, і більше нічого», — каже вона.
На акції був і Назар — хлопчик, чий батько зник у полоні в грудні 2022 року. «Я його не бачив уже три роки. Я за ним сумую, чекаю», — поділився він.
Тетяна Гладюк, сестра зниклого військового та співкоординаторка родин 95-ї бригади, навела оновлену статистику звільнених:
- 79 ОДШБр — 60 осіб
- 95 ОДШБр — 13
- 46 ОДШБр — 22
- 25 ОДШБр — 21
- 80 ОДШБр — 8
За її словами, це дані без урахування двох останніх обмінів.
За інформацією Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, станом на лютий 2025 року майже 63 тисячі осіб в Україні вважаються зниклими безвісти за особливих обставин. Близько 40% звільнених із полону раніше мали саме цей статус.
Чому це важливо знати
Ці мирні акції — не лише прояв громадянської стійкості, а й сигнал владі, що питання полонених і зниклих не може бути другорядним. Родини живуть у постійній тривозі, в умовах браку інформації, і борються за своїх близьких на всіх можливих рівнях. Публічна підтримка та відкритість державних структур до взаємодії — ключ до повернення кожного українця з полону.