Токарчук відкрила зустріч хвилиною мовчання за загиблими українськими захисниками й письменником Валерієм Шевчуком. У розмові вона поділилася своїм баченням ролі літератури в часи війни, наголосивши, що вона дозволяє побачити світ очима іншого. Вона розповіла, що їхала до Києва з тривогою — очікуючи побачити руйнування, але натомість була вражена чистотою міста й квітучими вулицями.

Письменниця згадала власні дискусії з Наталкою Сняданко ще до 2014 року, коли не до кінця розуміла важливість боротьби українців за свою ідентичність. Зараз же вона переконана: «українці борються не тільки за себе, а й за цивілізацію як таку».

Ольга Токарчук наголосила на праві народів самим обирати свою ідентичність і закликала не знецінювати український гнів як реакцію на несправедливість. За її словами, Польща і далі підтримує Україну, і ця підтримка — одна з найсильніших хвиль солідарності з часів польського руху «Солідарність» у 1980-х.

Вона також поділилася творчими планами: працює над новим романом про ідентичність на територіях, що відійшли Польщі після Другої світової. За її словами, ця робота вимагає багато зусиль, але є необхідною спробою осмислення спільного європейського досвіду.

Чому це важливо знати

Візит Ольги Токарчук має велике значення як символ культурної солідарності з Україною. Її слова про ідентичність, гідність і літературу як інструмент опору мають вагу не лише для українців, а й для європейської спільноти, яка вчиться краще розуміти сутність нинішньої боротьби українців.