Актори Молодого театру після вистави нагадали про справу Андрія Білоуса, якого звинувачують у домаганнях
Актори Молодого театру після вистави нагадали про справу Андрія Білоуса, якого звинувачують у домаганнях
8 травня після показу вистави «Небезпечні зв’язки» трупа Молодого театру публічно виступила перед глядачами зі сцени з гучною заявою про справу художнього керівника театру Андрія Білоуса. Актори наголосили, що він фігурує у провадженні за чотирма заявами за статтею 153 ККУ — «Сексуальне насильство», зокрема двоє постраждалих були неповнолітніми.

За словами акторки Вікторії Ромашко, сексуальні злочини тривають понад десять років. Поліція, за їхніми твердженнями, розпочала розслідування лише після судових рішень. Попри це, актори не бачать помітного прогресу у справі. Вони також згадали про петицію за звільнення Білоуса, яка вже набрала понад 6000 підписів, і вимагають її розгляду КМДА.
Контекст справи розгортається ще з січня 2025 року, коли колишня студентка університету Карпенка-Карого повідомила, що Білоус надсилав їй інтимні фото і схиляв до сексуального спілкування. Надалі з’явилися й інші свідчення жінок із театрального і освітнього середовищ. Попри мітинги та суспільний резонанс, у березні Білоуса повернули до керівництва театру.
На тлі нових свідчень, оприлюднених наприкінці квітня, стало відомо, що Білоусу наказом МОН №641 присуджено вчене звання доцента в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого. Це викликало нову хвилю критики, а редакція сайту «Гендер в деталях» подала окрему петицію до Міносвіти з вимогою створення реальних механізмів протидії сексуальному насильству у вишах.
У Міністерстві культури ситуацію наразі не прокоментували, а професійна мистецька спільнота закликає до прозорого розслідування та створення безпечних умов у культурних установах.
Чому це важливо знати
Цей скандал оголює системні проблеми замовчування насильства в українських культурних та освітніх інституціях. Виступ колективу Молодого театру — рідкісний приклад відкритого спротиву зсередини закладу. Реакція влади на цю справу покаже, чи готове суспільство дійсно захищати жертв і реформувати систему.