Репортери Рено Тофф’є (Renaud Toffier) та Лео Відаль-Гіро (Léo Vidal-Guiraud) занурюються в телевізійну екосистему Росії, яка сьогодні дедалі частіше називає Трампа «корисним ідіотом», але при цьому — непрямо його підтримує.
«Трамп заслуговує медаль, хоча б шоколадну»
У матеріалі наведено приклади з ключових шоу, зокрема вечірньої програми Володимира Соловйова (Vladimir Soloviev) на «Россия 1». Ведучі часто висміюють дії Трампа, але водночас визнають, що його політика вигідна Кремлю:
«Кожна його дія лише погіршує ситуацію для США. Ми можемо тільки побажати, щоб він залишався при владі якомога довше», — заявив один з аналітиків 10 квітня в ефірі.
«Він заслуговує медаль, хоча б шоколадну», — додав Соловйов із притаманною йому іронією.
Пропагандистські наративи: Трамп — це слабкість Заходу
У більшості передач Трамп подається як антиглобаліст, що розколює союз НАТО, підриває підтримку України та конфліктує з Європою. Типові меседжі в таких шоу:
- Критика тарифної політики США як самоушкодження (риторика «стріляють собі в ногу»);
- Знецінення євроатлантичної єдності — «Трамп роз’єднує Захід»;
- Схвалення послаблення військової допомоги Україні.
Вплив і на зовнішню аудиторію
Окремо автори аналізують, як ці наративи дублюються в англомовних версіях RT і Sputnik. Трампа там подають як «антисистемного героя», що бореться проти «диктатури глобалістів» і просуває концепцію «багатополярного світу» — ключову ідею путінської зовнішньої політики.
Відео — погляд усередину кремлівської машини
L’Express позиціонує свій матеріал як аналітичну спробу показати не лише ставлення РФ до Трампа, а й методи роботи російської пропаганди загалом. Зокрема — як поєднуються висміювання, емоційне знецінення та стратегічна симпатія до президента США.
Чому це важливо знати
Риторика Кремля щодо Дональда Трампа — це не просто іронія. Вона демонструє, як російська пропаганда маніпулює внутрішньою поляризацією в США. Трамп стає «ідеальним опонентом Заходу», який сам — неусвідомлено чи свідомо — грає на користь стратегічним цілям Путіна. Аналіз медійного дискурсу дає змогу побачити, як РФ адаптує свої меседжі для зовнішнього світу і водночас — для внутрішнього споживача.
