Про це повідомляє The Wall Street Journal з посиланням на джерела, обізнані в ситуації.

Грем: санкції як інструмент тиску на Кремль

За словами Грема, пакет заходів включатиме не лише економічні санкції проти РФ, а й тарифи на імпорт енергоносіїв із країн, які продовжують купувати російську нафту і газ. Це має зміцнити позицію Державного департаменту США (State Department) під час переговорів.

«Більшість сенаторів вважає, що [президент РФ Володимир] Путін (Vladimir Putin) залишається глухим до пошуку мирного вирішення та діє зухвало й варварськи щодо України, — заявив Грем. — Підписання цього законопроєкту — це чіткий сигнал: Росія є головним агресором».

За інформацією WSJ, ініціативу вже підтримали 60 сенаторів, що фактично гарантує її розгляд у верхній палаті Конгресу.

Лавров: «Київ порушив перемир’я»

Водночас міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров (Sergey Lavrov) у коментарі бразильській газеті O Globo 28 квітня звинуватив Україну в зриві перемовин, поклавши провину за ескалацію саме на Київ.

«Ми залишаємося відкритими до переговорів. Але м’яч не на нашому боці», — заявив Лавров. — «Українські збройні сили не дотрималися ні 30-денного мораторію на атаки по енергетичній інфраструктурі (з 18 березня по 17 квітня), ні великоднього перемир’я тривалістю 30 годин (з 18:00 19 квітня до 00:00 21 квітня). Режим Володимира Зеленського (Volodymyr Zelenskyy) не виявив політичної волі до миру».

Лавров також звинуватив у підбурюванні до продовження війни «русофобські кола в ЄС», зокрема у Франції, Німеччині та Великій Британії.

Позиція демократів: новий консенсус?

Крім республіканців, санкційну ініціативу підтримують і деякі представники Демократичної партії. Зокрема, сенаторка Джин Шахін (Jeanne Shaheen, D-N.H.) закликала колег по партії підтримати заходи:

«Путін затягує завершення війни. Всі, хто стежить за ситуацією, мають це визнати», — заявила вона.

Чому це важливо знати

Нова законодавча ініціатива, запропонована сенатором Гремом, демонструє двопартійну готовність Конгресу США діяти самостійно, посилюючи тиск на Росію, незалежно від дипломатичних маневрів Білого дому. Вона також сигналізує про глибоку недовіру до офіційних заяв Москви щодо миру та виявляє стратегічну підтримку України шляхом економічного тиску на Кремль і його партнерів. Для Києва це означає збереження потужного антиросійського фронту в американському парламенті.