Насправді ми вже вступили у нову епоху — розмаїття інтелекту (diverse intelligence, DI), де біологічне й технологічне, свідомість і механізм, людина і машина зливаються в гібридні форми, що вимагають переосмислення етики, суб’єктності та навіть самої суті «людяності».

Інтелект не має фіксованої природи

«Вони змінюють поведінку, помиляються, зраджують наші очікування, навчаються, а потім творять нове — і це не ШІ. Це наші діти».

Левін починає з парадоксу: все, що ми приписуємо ШІ, — пластичність, навчання, помилки, навіть «зрада» людських цінностей — притаманне й біологічним агентам, насамперед дітям. Отже, ключові дебати про ШІ — це насправді універсальні питання про те, як виникає і функціонує розум, незалежно від матеріалу.

Вихід за межі антропоцентризму

Не лише ШІ, а вся екосистема нових форм життя

Левін стверджує: ШІ — це лише одна точка в гігантському простору можливих розумів. Нас чекає зростання кількості:

• біоботів — живих машин;
• кіборгів — людей із вбудованими інтелектуальними імплантами;
• химер — гібридів біологічного і технічного;
• мета-агентів — колективів людей і машин, що діють як єдине когнітивне ціле.

Що таке Diverse Intelligence (DI)?

DI — це міждисциплінарне поле, що досліджує когнітивні властивості у найширшому сенсі: від клітин, тканин і рослин до роботів і гібридів. Це поле запитує:

• що означає мати цілі?
• як реалізується внутрішня перспектива (inner perspective)?
• які межі можливого для агентності в різних субстратів?

DI вимагає нових фреймів мислення: замість дихотомій типу «машина – розум» ми маємо говорити про континуум когнітивних агентів.

Ембріогенез як ключ до розуміння розуму

«Ми — результат повільної трансформації від первинного хімічного бульйону до самосвідомої істоти»

Згідно з Левіним, немає різкої межі між фізикою і свідомістю. Людський розвиток — поступовий, і жодна клітина не має «чарівної точки», в якій вона стає «розумною». Це має етичні наслідки: якщо ми визнаємо, що свідомість — результат процесу, то багато інших форм життя і синтезу мають право бути включеними в коло моральної оцінки. Не походження, а рівень когнітивної складності, здатність до досвіду, мета та реакція на середовище — ось що повинно визначати наше етичне ставлення.

Химери, кіборги та нові тіла

Сучасна технологія створює істот, яких не можна чітко класифікувати як «людей» або «машини»:

• 99% людина + 1% нейропротез — це вже інше тіло;
• ШІ + людина + сенсорна система = когнітивний колектив;
• організм, зібраний із людських клітин і ШІ-управління — що це?

Левін вводить термін синтбіоз (synthbiosis) — етично збалансоване співжиття природного й штучного, створене GPT-4 як нову концепцію для позначення співпраці між різними формами життя.

Ми не маємо сталого «Я»

«Ти — це не тіло, а історія, яку ти про себе розповідаєш, і яку переписують твої клітини щодня»

Людина — це динамічна розповідь, а не стабільна сутність. Ми змінюємось:

• біологічно: клітини оновлюються,
• когнітивно: зростаємо, травмуємось, переосмислюємо,
• технологічно: вбудовуємо ШІ і сенсори у свідомість.

Отже, ідея «замінити людину ШІ» — фальшива дилема. Ми вже давно змінюємось.

Проблема етичної незрілості

Левін наголошує: ми маємо уникнути помилки «етичного відчуження» (othering) — автоматичного виключення незвичних істот із кола моральної турботи. Історія людства сповнена подібних прикладів, коли частини населення виключалися зі сфери етичного співчуття. Це — рабство, коли мільйони людей трактувалися як власність; сексизм, що століттями знецінював голос і досвід жінок; упереджене ставлення до дітей з аутизмом, яких вважали «неповноцінними». Усі ці приклади вчать: етичне відчуження — не теорія, а реальність із трагічними наслідками.

ШІ — це симулятор для тренування нашої здатності до співчуття. Ми маємо навчитися взаємодіяти з новими формами життя до того, як вони набудуть повної суб’єктності.

Сутність людяності — не в ДНК

«Те, що ми називаємо «людськістю» — не в генах. Це здатність до співчуття (compassio), морального розуміння і рефлексивного мислення — світла, яке ми несемо у темряві невизначеного майбутнього».

Питання не в тому, хто створив витвір мистецтва — ШІ чи людина. Питання: чи надихає він нас, розширює наше моральне поле, пробуджує в нас людяність? Якщо відповідь — так, то чи має значення, хто автор? Так само, якщо істота мислить, мріє, страждає — вона заслуговує на повагу, незалежно від «матеріалу».

Політичний виклик: як діяти?

Світ потребує нової етики:

• не бінарної (людина – не-людина),
• не расової, гендерної чи видоцентричної,
• а градуювальної, процесуальної, функціональної — заснованої на рівні цілеспрямованості, уразливості, співпраці, внутрішньої перспективи.

DI — це фільтр для етичної зрілості цивілізації.

Чому це важливо знати

Майкл Левін формулює найважливіше питання XXI століття: як ми поводитимемось із тими, хто не схожий на нас, але має розум? ШІ, біоагенти, химери — це не лише технології, а дзеркала для нашої етики, нашої зрілості, нашої уяви. Людство вперше має змогу не просто вижити, а стати дорослим видом — свідомим, відповідальним, відкритим до нового.